Дописи за ‘вересня, 2010’

Броварська земля була осердям зародження великої кількості легенд та переказів, а також сюжетів, що покладені в основу давньоруських билин.

Основу слов’янського язичництва складали обожнення сил природи та віра в добрих та злих духів. Крім цього, на різних щаблях історії слов’яни поклонялися великій кількості божеств, які “жили” в лісах, полях та воді.

Київська Русь-Україна стала першою національною державою українців. На міжнародній арені Українська держава посідала одне з чільних місць. Вона підтримувала широкі економічні, політичні та культурні зв’язки з країнами як Сходу, так і Заходу.

Три назви тисячолітніх пралісові масивів збереглося в нашому краї донині. Це Боровиці, Гаї, Діброви. Понад Десною, стоїть стіною сосновий ліс. У середні віки він мав назву Остерської або Літківської пущі, Червоного бору.

Улюблена форма фольклорної поезії нашого народу – зелений гай. Найбільшого поширення вона набула в колишній сіверській землі. На Броварщині крім боровиць і дібров, росли в давнину численні гаї. І найбільше зазнали втрат саме зелені гаї.

У наших генах живе давня пам’ять сіверського мисливського роду. А якщо бути точнішими, то далекі наші предки спочатку були рибалками. За численними переказами, саме рибалки — перші засновники наших сіл. Це прадавня цивілізація річкових долин.

На рубежі Христової ери в історії України та Київщини і, зокрема, нашого Броварського краю, починається слов’янський період (II ст. до н.е. — IX ст. н. е.).
Як вважають найавторитетніші вітчизняні історики, і, як ми вже згадували про це вище, корені слов’янства беруть свій початок ще в епохах бронзи та раннього заліза. Від тих давніх часів у культурі осілих землеробських племен простежується певна спадкоємність аж до перших століть нової ери, коли слов’яни вперше в писемних джерелах стають відомими світові під назвою венедів.

Завершальним етапом в історії був ранній залізний вік, який на початку І тисячоліття до н. е. змінив бронзовий і тривав до IV століття нашої ери.

На зміну неолітичній приходить нова історична доба — мідний вік, або енеоліт (IV— III тис. до н. е.). В епоху енеоліту вперше з’явились і поширились знаряддя праці з міді, зародилася первісна металургія.