Давним-давно поставили люди хати в лісі при дорозі, поселилися тут, бо біля рік усе було зайняте.
Польська люстрація в описі кордону 1628 р. слободу Димерку чомусь не згадує, зате докладно описує околиці: “А звідти через Діброву, аж до великого болота Ізброд, в тім місці, де шлях, або гостинець, із Києва до села Рожни йде, то болото переходить і од того болота великого до городища Рожни”.’
Як видно з опису, стара київська дорога тут переходила через велике болото Ізброд. Ця назва збереглася в найменуванні димерського сільського кутка Збрід.
Основу слов’янського язичництва складали обожнення сил природи та віра в добрих та злих духів. Крім цього, на різних щаблях історії слов’яни поклонялися великій кількості божеств, які “жили” в лісах, полях та воді.
Київська Русь-Україна стала першою національною державою українців. На міжнародній арені Українська держава посідала одне з чільних місць. Вона підтримувала широкі економічні, політичні та культурні зв’язки з країнами як Сходу, так і Заходу.
Улюблена форма фольклорної поезії нашого народу – зелений гай. Найбільшого поширення вона набула в колишній сіверській землі. На Броварщині крім боровиць і дібров, росли в давнину численні гаї. І найбільше зазнали втрат саме зелені гаї.
На карті рідного краю зображено дві ріки – Десну і Трубіж. Але то на карті, а насправді кожне село зберегло в пам’яті свою міні-річку. А скільки озер, долин, боліт, ставків! Причому частина міні-річечок і озер — історичні. Саме вони сформували наші поселення. Ці річечки — окраса нашої землі і наших сіл.
В урочищі з поетичною назвою Калиновий Кущ у 1928 р. було засновано поселення, яке назвали дещо стандартно — Калинівка. На сходці мешканців села Велика Димерка було вирішено організувати соціалістичне село на лузі, в урочищі Калиновий кущ.
Давним-давно поставили люди хати в лісі при дорозі, поселилися тут, бо біля рік усе було зайняте.
