Все, що стосується місцевості ‘Бобрик’

  Світло городища Найстаріше історичне село тру­бізького регіону і всього "князівства Бровар" — Світильне. Це сторожова кріпос.ть на рубежі, сіверська столиця на березі Трубежа. Місцева приказка говорить: "Світильново, Заворичі, Бервиці, Мокрець — і світу кінець". Так виражалась єдність броварської етнічної території. Уже там, за Трубежем, починались густі і величезні болотисті басансько-остерські нетрі. Очевидно, Світильне було [...]

  Плоске на Смолянці В одному з поширених переказів розповідається, що в часи гетьмана Мазепи тут вирубали ліси, щоб спостерігати за наближенням татар до Гоголева. Звідси і назва — Плоске. Але в часи Мазепи татари вже не загро­жували ні Плоскому, ні Гоголеву. Плосківські ліси вирубані значно раніше, спочатку на будівельний ліс, а пізніше, в часи [...]

Село Жердова засноване порівняно недавно — близько 1840 р. Тут, при дорозі, в болотистій місцевості поруч з лісом поміщик ‘Ганський купив землі і поселив 4 сім’ї кріпаків: Динникова, Ковальова, Лозікова, Шипова, а пізніше Онанка, Вєтрова, Тулунова. Це були переселенці з Росії. З часом українізувалися не лише люди, а і їхні прізвища — Вєтров став Вітровим, Ковальов — Ковалем, Лозіков — Лозинським, Шипов — Шиптою. Відома дворянська родина Танських мала своє помістя в селі Свиноїди. Катастрофічна повінь 1845 р. зруйнувала Свиноїди, і частину жителів Танські переселяють з Десни до свого жердівського помістя.

За одним із переказів, їхав Старим шляхом Богдан Хмельницький — від того і пішла назва села. В іншому уточнюється, що тут колись проходило військо Богданове і від нього залишились поселенці, іще в іншому стверджується, що першим поселенцем був Богдан, вигнаний “за погану поведінку” з козацького війська. Цей же переказ досить точно подає і чисельність населення першого поселення — 20-40 чоловік. Кількість людей у поселенні (8— 10 дворів) відповідає даним перепису 1666 р.

Броварські села в основному зберегли свої давні природні назви. Не зберегли своїх прадавніх імен лише сільські кутки і вулиці. Назви вулиць наших броварських сіл, як і всієї незалежної України, рясніють датами та іменами людей, які або не мають ніякого відношення до нашої історії, або були ворогами української державності. За радянського часу дали вказівку називати в періодичній пресі назви колгоспів, а не сіл. Сімдесят броварських колгоспів носили назви комуністичних діячів — Леніна, Сталіна, Берії, Жданова, Балицького, Кагановича, Єжова, Ворошилова, Будьонного, Першого Травня, Жовтня і т. ін.

Походження назви села Бобрик не викликає багато тлумачень. Дуже часто слов’янські поселення називались цим іменем у різних варіантах (Бобер, Бобровичі, Бобруйськ). І не тільки поселення, а й численні річки та озера також називались “бобровими” іменами.

Згідно з переказом, село названо за іменем першого поселенця — Бобра. Він ставив на річці греблі і плавав, як бобер. А за невисокий зріст його прозвали Бобриком.

За іншим переказом, тут колись було багато бобрів і жили люди, які займалися бобровим промислом. Від великої кількості бобрових жеремів-гнізд і пішла назва села.”

Друга за величиною і значенням річка нашого району має звучне і загадкове ім’я Трубіж. Народ назвав її Трубайлом. Наша коротка розповідь про Трубіж — лише погляд на історичну річку нашого народу з броварського берега.

На карті рідного краю зображено дві ріки – Десну і Трубіж. Але то на карті, а насправді кожне село зберегло в пам’яті свою міні-річку. А скільки озер, долин, боліт, ставків! Причому частина міні-річечок і озер — історичні. Саме вони сформували наші поселення. Ці річечки — окраса нашої землі і наших сіл.