Плависта земля – До нас, на Броварщину
До нас, на Броварщину


Плависта земля

На карті рідного краю зображено дві ріки – Десну і Трубіж. Але то на карті, а насправді кожне село зберегло в пам’яті свою міні-річку. А скільки озер, долин, боліт, ставків! Причому частина міні-річечок і озер — історичні. Саме вони сформували наші поселення. Ці річечки — окраса нашої землі і наших сіл.
Через Семиполки тече-пливе Пилявка, несе вербові води до Трубежа, в Дніпро, а з Дніпра — в Чорне морс. Тече через Сукач і Сиволож, повз Малі Гаї. Слово “тече” для більшості наших міні-річок поняття умовне. Бо течуть вони лише місяць навесні або в дощове літо. Але течуть уже тисячі літ, кожної весни вічно. Чистий прозорий струмок із жовтою глиною на дні. Тече Пилявка серед густих трав, губиться в них. Розгорнеш траву, а там котиться вода по траві через болота, поміж лозами.
А особливо жаль, що ніхто й не знає про цю річечку, навіть місцеві жителі. А вона ж історична і зображена па карті 1821 p.!
З’явилася Пилявка нарешті й на розсекреченій карті 1992 p., тепер уже немає сумніву, чи вона тече насправді, чи тільки в наших снах. І чим більше знайомимося з нею, тим більше дивує вона пас. Має легенду свого народження: виникла на місці Пилявої дороги, якою йшли обози, що піднімали пиляву. А потім дорога провалилась, і потекла річечка.

Міні-річка має і свої мікропритоки. Одна з них, Плави, витікає з сільського кутка, який називають Бродок (наш синонім Бреста). Плави це характеристика пашні вологої сирої землі (пригадаймо казкове “мати сира земля”). В околицях кожного села збереглись урочища, які мають назву Плави, Плависте болото. Плави це стан землі, коли під дерном тече вола, наші плавні, вода, очерет. Плави, мікрорічку можна переступити з берега па берег.
А сама Пилявка змінює свою назву в калитянських землях на Половицю з притокою Мала Половиця. Пилявок і Половиць по всій Україні немало. Наша Пилявка творить свою географію. Тече через Сукач, далі через болота з дивними давніми назвами Обиток і Перетоки до історичного болота Сиволож, що завжди славилося заростями аїру (по-місцевому “щабельки”). Далі тече через Треньбу, Посвященицьке, Панченкове, Рудку, болото Острови і впадає через Крижень у Трубіж. Тут вона повертається до свого прадавнього імені — Рудка. І вже при впадінні в Трубіж знову називається Пилявкою.

Витоки Пилявки — на південно-західній околиці Семиполок Там з-під вершин вододілу било колись джерело, але місцевий пан наказав його засипати. Та в 1937 р. сталося “чудо”-провалилася земля на глибину до трьох метрів (карстове явище) і звідти знову забило джерело. Про це писала районна газета “Стахановець”.
Це коротка розповідь про малу річечку, але таку ж або ще багатшу історію мають і інші малі річечки, діти Десни і Трубежа.
Про численні заплавні річки Десни вже писалося. А майже всі притоки Трубежа мали колись одну прадавню загальну назву — Руда, Рудка. Матеріал про легендарне походження цієї назви подано в розділі “Руда”. З часом усі річки дістали інші свої назви.

Найдавніша річка — легендарна Русава, яка протікала в лісі, на місці теперішніх Броварів. У літописах згадується багата на рибу Дарниця з озерами Мале і Велике Рибне.
У княжицьких землях у середньовічні часи була відома якась річка Черниця. Люстрації часів Речі Посполитої детально описують Плоску Руду як річку на кордоні земель Остерського замку.

У словнику гідронімів України згадуються річки Гнізна, Гоголева, Молохва, Красилівка на правому березі Трубежа і Мокрець, Грабівка, Бобрик — на лівому березі.
А дослідник минулого століття А. Маштаков подає іншу географію правих допливів Трубежа: Слуков, Пристанка, Бобрик, Смолянка (Руда), Телешенков, Стариця,3 Назви майже зовсім не збігаються.

Той же Маштаков подає список історичних рік, протікання яких в Остерському повіті він не зміг встановити: Нилявка, Колода, Гоголева, Грабівка, Оробіївка. Місцезнаходження Пилявки, Гоголевої та Грабівки відоме. Колода — ручай Колодня коло Бобрика. Оробіївка ймовірно протікала в околицях гоголівського хутора Горобіївка.
А те, що назви за Маштаковим та словником гідронімів не співпадають, лише підтверджує складні долі наших історичних річок, невідомі широкому загалу населення щулю, багатоваріантність їхніх назв. Бо, як вважали наші предки, річка без назви – як людина без імені.

Слуков – це, звичайно, Гнізна, Пристанка — Пристань. Але обидва джерела зовсім не згадують річечок Калити, Половиці, Рудок, Кривої річки, Миньківки.
Відомий вчений Стрижак подає таку сентенцію: “Димерка, ліва притока Дніпра (!), в колишньому Чернігівському полку, над нею поселення Рудня (прозивається Димерка), там же хутір Рудня Левківська.

Одна з найбільших малих рік — Плоска Руда. Починається вона з Богданівки, з озера Прасолового, через Ращук і Груд тече до Підлісного, нижче за течією в неї вливає свої води Крива Рудка з околиць Гоголева. У Плоскому річка змінює свою назву на Смолянку і знову впадає в Трубіж уже як Рудка.

Плоска Руда — історична річка, що служила природним південним кордоном земель Остерського замку. Вона досить повновода навесні, має тоді ширину до сотні метрів, швидка вода «аж реве на греблях», як кажуть жителі Плоского і Підлісся. Плоску Руду було зображено ще на карті Боплана 1665 року.
Постійний водотік має і річка Гнізна, на березі якої стоїть заворицька школа. Гнізна річка гнізд, пташина ріка. Перед війною на Гнівній була ціла колонія сірих чапель. Вона могла називатись і Пристанню, – бо на ній аж два урочища з цією назвою.

У межах села Заворич, де Гнізна впадає в Трубіж, річка й зараз повновода і красива. Сільська школа, старий парк, жовті та білі лілеї на воді.
Великі болотні масиви Слуков і Лави тепер перетворюються в солончакову пустелю, а Гнізна стала канавою, якою спливає вода. Інакше буває навесні, коли оживають і вкриваються зеленню Слуков і Лави.

А ще сто років тому тут буяло життя на чотирьох рівнях. На дні озер-боліт у родючому мулі жило повно карасів, в’юнів. Маків, планктону. Чисті води кишіли рибою. Над водою стояли зарості очерету, лоз, верб. А в повітрі літало безліч різноманітного птаства, що мало тут тисячі пташиних гнізд. І весь цей казковий світ був ще зовсім недавно, на пам’яті старих людей. То хіба ж Гнізна мала річка? Вона одна витікає з Слукова і Лав і посеред села Заворич впадає в Трубіж.
З усіх малих річок тільки Мокрець, Руда, Дарниця, Красилівка, Гоголеве, Калита передали свої назви населеним пунктам на своїх берегах. У Заворичах, крім Гнізної, в Трубіж впадає річка Хомутець і Безручкова річка. У Бобрику ціла низка малих річок, які впадають у болото і річку Трубайло, річечка Миньнівка, що витікає з болота Гало коло Жердови, Церковний Риштик, Кримецький Риштик. Згадують і Грузьку річку, що вливалася з Широкою Грузькою і куди колись заходила на нерест сила риби з Трубежа. Над долиною річечки Миньнівки і були засновані Хутори Михайлівка та Гребельки.

А ще в околицях Бобрика течуть Колода і Пристань, як несуть води з Богданівки через Рудню. Тільки в Рудні цей водотік називають Трубайлів.
З гоголівської оболоні болотні води трьома річками течуть у Рудку, Красилівку і Гоголівку.
Якщо названі річки лісові, болотні, то річка Красилівка, що витікає з-під Димитрове і тече повз Красилівку, Требухів та п’ять сіл Бориспільщини, має характер степової річки. Вона ж називається ще й Рудка і Стариця. Ліві притоки Трубежа, які протікають у межах нашого району — Хомутець, Мокреця Басанка і Зав’юнка, — починаються за межами нашого краю.

Це лише схематичний опис частини наших малих рік, які ще чекають своїх дослідників.
Заплавні річки долини Десни — Любич, Гончарівка, Красна Лука, літочківський і соболівський Бродці, Переділ, Парня, Кодачок, Старуха, Кобилка, Козарка, Дьогтярня, В’язениця, Подомірна, Хмелиця. А ще Дарниця, Красилівка, Рудка, Пристань, Гнізна, Половиця, Калита, Гоголева, Крива, легендарна Русава, Лисоха, Хомутець, Мокреця, Стариця. Хіба не плависта наша земля?

Перекази засвідчують плавання на човнах малими ріками. На території району в басейні Трубежа є п’ять урочищ з назвою . Пристань. За богданівським переказом, там, де озеро Пристань, було збудовано маленький порт, куди причалювали рибальські та інші човни.
Таким же неосяжним є світ наших озер, озер-долин і озер-боліт. Серед них такі гіганти як Слуков, що мав довкіл 15 верстов, Трубайло, Безтравне, Оврут. Лише риболовних озер в Остерському повіті в 1870 р. налічувалось 225.

За переказами, в десятках наших озер затонули давні церкви і поселення. Десятки градів Кітежів. Легенди стверджують, що на дні наших озер лежать золоті скарби.
Хоч ці малі озера і ріки не позначено навіть на детальних картах, але вони є, вони живуть у нашому бутті.
Хто зробить останнє географічне відкриття на землі і нанесе на карту мікрогеографічні об’єкти: болото, криницю, леваду» сільський куток, долину? Хто відкриє для нас нашу “терра інкогніто”, броварську мікрогеографію?

Малі ріки сіверського краю є колискою нашого національно характеру, міри емоцій і сенсу життя. Тихесенько плинуть їхні води, неквапливо течуть у наші долі.

Джерело: Гузій Володимир. Золота очеретина: Броварщина. Історико-краєзнавчі нариси. – Броварі, 1997.

Comments are closed.

444