Горовий хутір

Село Жердова засноване порів­няно недавно — близько 1840 р. Тут, при дорозі, в болотистій місцевості поруч з лісом поміщик 'Ганський купив землі і поселив 4 сім'ї кріпаків: Динникова, Ковальова, Лозікова, Шипова, а пізніше Онанка, Вєтрова, Тулунова. Це були переселенці з Росії. З часом українізувалися не лише люди, а і їхні прізвища — Вєтров став Вітровим, Ковальов — Ковалем, Лозіков — Лозинським, Шипов — Шиптою. Відома дворянська родина Танських мала своє помістя в селі Свиноїди. Катастрофічна повінь 1845 р. зруйнувала Свиноїди, і частину жителів Танські переселяють з Десни до свого жердівського помістя. У 1858 р. тут проживало вже 65 чоловік.¹ Про жердівського пана Танського казали, що він був "жорстоким і злим, як звірина". Садиба Танських була обгороджена жердинами, звідки й назва села — Жердова. Жителі сусідніх сіл для огорожі також використовували жердини, які рубали в цій же долині. Не виключено, що так називалась і місцевість. Скрізь були глухі нетрі, хащі, росло багато вільхи. Кажуть, що жителі Світильного в давніші часи мали тут Горовий хутір. Відомо, що в 1660 р. Юрій Хмельницький (молодший син Богдана Хмельницького, який на той час був гетьманом) скликав козацьку раду в Жердовій долині. Наступна рада 1661 р. відбулась поблизу Козельця та Ніжина, а рада 1662 р. — в Козельці. Тобто ці місця відігравали помітну роль у житті козацтва. Вірогідним видається і заснування світильнівськими козаками Горового хутора. Та й сама Жердова довгий час була звичайним хутором, хоч у ній стояла церква Танських, що надавало Жердові статусу села. У 1897 р. в селі нараховувалось уже 19 дворів і 125 жителів.² Жердівські селяни були бідні, працювали в поміщицькій економії. Вони не пішли на вільні землі ("на одруби") під час переділу землі. Тихий плин життя жердівських селян змінюється насиченим ритмом капіталістичної доби. А початком цього стало прокладення залізниці в 1868 р. неподалік станції Бобрик. Тут, на ніжинському напрямку, виникає перша київська промислово-курортна зона. Для порівняння зауважимо, що Полтавська і Ковельська залізниці з'являються лише через ЗО років — у 1901—1902 рр. Різко підвищилася ціна на землю, зріс попит на сільгосппродукти. Землі в околицях Жердови переходять до нових власників —

поміщиків Мацька і Карнаухова. Цс вже були не кріпосні поміщики, а господарі капіталістичної доби. Біля села виявлено значні поклади жовтої глини, і Мацько будує цегельний завод та винокурню. Карнаухов будує в Горовому хуторі високо продуктивну сільськогосподарську економію. Близькість залізниці та лісового масиву, а також мальовнича місцевість зумовили будівництво дач в урочищі Шкапиному. Влітку в ньому відпочивали заможні кияни. На дачі в Жердові відпочивало театральне подружжя — знамениті актори Марія Заньковецька та Микола Садовський. Марія Заньковецька була тіткою Карнаухова.

Зразкова поміщицька економія мала реманент, паровий млин, електродвигун і електричне освітлення. На її території стояли господарські та житлові споруди. Тут розвивалося високо продуктивне племінне тваринництво – вирощували корів англійської та голландської порід. У господарстві працював дипломований агроном. Після революції економія спочатку працювала, як і раніше. Все майно було на місці, механізми на ходу. А селяни, які ніколи не мали свого господарства, своєї землі, продовжували працювати в економії за звичкою. Особливо завантажений був паровий млин, який молов пшеницю на борошно тонкого помолу. Пан Карнаухов виїхав, за деякими даними, до Бобровиці. Пізніше, в роки війни, один із родини Карнаухових став Героєм Радянського Союзу. У 1919 р. до економії Горового хутора переселилося 20 сімей із Свиноїд і організували ТОЗ. Перед цим, у 1917 р., туг була велика повінь. Свиноїдці змушені були переселитись у Жердову, як і їхні земляки за панів "Ганських 72 роки тому. Отже, Жердова, вважай те, другі Свиноїди. У 1924 р. зразкова капіталістична економія перетворюється на зразкову комуну імені Жовтневої революції. Першим головою жердівської комуни був 1.11. Лисенко родом ІЗ Свиноїд, демобілізований прикордонник. Пізніше він зробив радянську кар'єру: директор МТС, депу тат Верховної Ради СРСР від Молдавії. У 1942 р. його було закинуто в німецький тил. Він загинув під Літочками. Похований у рідному селі С-випоїдах.

До комуни пішли не місцеві жителі, а з Пухівки, Свиноїд, Димерки. Комуна була явищем не господарським, а політичним. Комунари брали участь у розкуркуленні сусідніх сіл. Із селянських хат звозили до комуни майно, пожитки, навіть рушники. Комунари хотіли їсти, а робити не хотіли. Тому невдовзі вони проїли все, що мали. З державної позики, яку одержав район у 1927 р., 44% пішло до комуни імені Жовтневої революції. У 1930 р. експеримент закінчився. Останнього голову комуни було оголошено "шкідником". У Жердові організовано колгосп. Уже в 1937 р. це був один з відсталих колгоспів району.