До нас, на Броварщину


Все, що стосується місцевості ‘Погреби’

Над Старицею-рікою

  Над Старицею-рікою   Письмові джерела засвідчують двоваріантпе давнє заселення Требухова в урочищах Горочани й Іваничі. Річка Стариця — це забута мала требухівська річка, що витікала з урочища Трепетник, текла через озеро Горочани і болото Маковій повз Сотницький хутір і впадала в річку Рудку- Красилівку. Річка Красилівка і зараз у нижній течії має назву Стариця. [...]

Скибин хутір

  Скибин хутір Серед багатьох димерських хуто­рів першим був Скибин хутір. Вихідці з Димерки і заснували цей хутір більше 150 років тому. В околицях Димерки є болото Скибине. Люди кажуть, що там колись утопився чоловік на прізвище Скиба. Від цього поширеного димерс.ького прізвища і дістав назву хутір при дорозі. Ще в 14 ст. жив козацький [...]

Біля Любима і Великого Дугу

  Біля Любима і Великого Дугу Першим жителем Соболівки народний переказ називає рибалку Соболя, який оселився на березі річки Любич, у заплаві Десни. Броварщина — давній рибаль­ський край. Колись тут було море риби, а зараз уже немає. Соболівські околиці були багаті на рибні озера і річки. Ще в 1831 р. О. Шафонський писав, що Дніпро [...]

Зазимські Піски

  Зазимські Піски У 1929 р. на зазимовських полях1 в урочищі Піски, біля лісу Клинок, вихідцями з Зазимнього було засновано спочатку ТОЗ, а пізніше колгосп "Перемога". Так і виник зазимський хутір Перемога на краго Товстого лісу. 1 хоч хутір знаходиться між Броварями і Калинівкою, по лінії броварського проспекту Незалежності, за промзоною, та мало хто знає [...]

Село Ратибора

  Село Ратибора Одне з перших сіл, що згадується в історичних документах після татарської навали, — Погреби. "Історія міст і сіл УРСР" першу згадку про село датує 1455 р. Але перша письмо­ва згадка походить від 1440 р., коли після смерті Вітовта і його васала Дмитра Сокири, місцевого князя, Києво-Печерська лавра повернула свої дотатарські землі, в [...]

Залісся

    Броварський краєзнавець Дмитро Гамалій писав, що на місці хутора Залісся в сиву давнину стояло укріп­лення серед лісів, яке згадується в архівних документах за 1475 р.1 Якщо це справді так, то Залісся — одне з найдавніших поселень, що також відноситься до княжих часів. Правда й те, що ще недавно Залісся не могло бути за [...]

Броварська Дарниця

Лівий берег Дніпра здавна належан до чернігівсько-переяславських земелі., пізніше — до Броварської волості. До броварських земель належали і Ви шеньки, Осокорки, Бортничі, Биківня, Дарниця і ще зовсім недавно — Ви гурівщина й Троєщина.

Усі ці поселення історично спорід нені з броварською землею, до того ж Дарницький берег здавна був місцем відпочинку київських князів і простих киян.

с.Погреби

Історична довідка
Багато історичних, літописних, археологічних, фольклорних свідчень вказує на те, що Погреби були ще поселенням княжої доби. Місцевий переказ називає першим засновником села рибалку. При розкопках археологи знайшли тут печатку Ратибора – воєводи часів князя Володимира Мономаха. За іншим переказом тут знаходились погреби київських монастирів із запасами овочів та меду.
Перша письмова згадка належить до 1545 р. за люстрацією Київського замку. Здавна село належить до Київської козацької сотні Київського полку. Зі скасуванням гетьманщини село переходить у казенне відомство.
Нині тут проживає 2170 чоловік.
Загальна площа землі в адмінмежах Погребської сілської ради – 2430 га.

Часи Київської Русі на землях Броварщини


Київська Русь-Україна стала першою національною державою українців. На міжнародній арені Українська держава посідала одне з чільних місць. Вона підтримувала широкі економічні, політичні та культурні зв’язки з країнами як Сходу, так і Заходу.

Перші слов’яни в межиріччі Десни та Трубежа

На рубежі Христової ери в історії України та Київщини і, зокрема, нашого Броварського краю, починається слов’янський період (II ст. до н.е. — IX ст. н. е.).
Як вважають найавторитетніші вітчизняні історики, і, як ми вже згадували про це вище, корені слов’янства беруть свій початок ще в епохах бронзи та раннього заліза. Від тих давніх часів у культурі осілих землеробських племен простежується певна спадкоємність аж до перших століть нової ери, коли слов’яни вперше в писемних джерелах стають відомими світові під назвою венедів.