Село Ратибора

Село Ратибора

Одне з перших сіл, що згадується в історичних документах після татарської навали, — Погреби. "Історія міст і сіл УРСР" першу згадку про село датує 1455 р. Але перша письмо­ва згадка походить від 1440 р., коли після смерті Вітовта і його васала Дмитра Сокири, місцевого князя, Києво-Печерська лавра повернула свої дотатарські землі, в "тому числі і Погреби".¹ З цього запису випливає, що Погреби існували під своєю назвою у дотатарські часи. У Лавренті- ївському літописі згадується під 1151 р. озеро Долобське, Туруханов і Погреби.² Тільки чи то наші Погреби? В польській люстрації Київського замку за 1545 р. село знову згадується поряд з іншим літописним поселенням — Милославичами/'

За переказом, назву села виводять від погребів Михай­лівського монастиря. Давньоруські монахи зберігали в погребах овочі і пасіку. Околиці Погребів — зручне місце для розведення бджіл: навколо бортний ліс, луки. Але пасіку зберігали в омшаниках, а не в погребах. Та й зберігати овочі так далеко від монастиря теж не дуже доцільно.

Чим ці погреби відрізнялися від погребів інших сусідніх монастирських сіл? Певно, в цій назві зачаївся інший, давніший зміст. Давноруським словом "поруб" називали в'язницю або склад зброї, військових припасів. Так, за легендою, назва тетіївського села Погреби походить від погребів, у яких зберігалася зброя.

З літопису відомо, що за Дніпром у половецькі часи стояла дружина воєводи Претича/ Стояла вона досить далеко, бо прямий світловий чи звуковий сигнал не доходив. Тоді київський юнак переплив Дніпро і повернувся з військом Претича, що спустилося по течії ріки, і Київ було звільнено від облоги.

Відомо також, що князі мали стратегічні запаси зброї, які в разі небезпеки роздавали населенню. Такі погреби-арсенали могли бути в Київському дитинці або в заміській базі, де стояло княже військо, княжа бронь. А при війську була і в'язниця, де тримали полонених. У сусідньому Зазим'ї одне з урочищ називається В'язениця. Поблизу, на Трухановому острові, жив і половецький хан Тугорхан. Погреби були розташовані при

давній Дуковій дорозі, недалеко від тодішньої київської переправи.

Цю тезу підтверджує унікальна знахідка нашого часу висло-печатка Ратибора. Ще раніше, в 1956 р. тут же було знайдено печатку Андрія Боголюбс.ького з написом грецькою мовою.⁵ Ратибор — значить воїн, ім'я його сина Ольбег Ратиборич вказує на варязькі корені. Згадаймо, що варяги жили в сусідній Вигурівщині. Це підтверджує нерядове значення Погребів у княжі часи. Мабуть, через Погреби не раз проїздив чернігівський князь Володимир Мономах, який схилив Ратибора на свою сторону. Бо далі Ратибор повторює шлях Мономаха: переяславський боярин, київський тисяцький, печатник князя, фактично військовий міністр. Очевидно, після розгрому сіверської волості Солов'я якийсь варяг очолив волость і взяв під контроль київські переправи.

Ще один орієнтир дає історична билина про Іллю Муромця. По дорозі до київських переправ він проїздить повз село Кутузове, де проживає сім'я Солов'я-розбійника. Російське слово "кутузка" є відповідником давньоруського слова "поруб". Як пишеться в Новгородському літописі, саме Мономах посадив новгородського боярина Ставра в поруб у 1118 р.^(і Билинний Соловей виконував ті ж функції, що і Ратибор. Відомо, що саме у в'язниці син Ратибора вбиває полонених половецьких князів, що призвело до війни із степовиками. Билина і літописи описують одні й ті ж часи, а можливо одне й те ж місце — Погреби.

Давні Погреби — місце подій билинного епосу. В билині про три поїздки Іллі Муромця розповідається про знищення "40 тисяч розбійників-татів нічних подорожників", звільнення з погреба 12 добрих молодців-богатирів, знищення язичницьких святих дубів і криниць.

Та Погреби не просто давнє село, а прадавнє. Тут виявлено археологічні сліди різних культур: кремені мезоліту, трипільська статуетка богині родючості, бронзові фігури скіфського часу, античні амфори і римські монети.⁷ В урочищах Келійки і Поломи — могили, поселення часів зарубинецької культури. У місцевому шкільному музеї зібрано унікальну колекцію старожитностей, багатий археологічний матеріал. Броварські Помпеї. Тут велика колекція наконечників скіфських стріл. Чи не про ці стріли співається в старовинній пісні, записаній в селі у 1924 р. Наталкою Борис,полець:

Ой летіла стріла Да й упала серед села.⁸

Крилаті стріли Погребів — куди ви летіли, кого вбивали?

Давнє поселення пізніше дістало назву Старе село. За нашими традиціями, така назва відповідає поселенню часів Київської Русі.

Місцевий переказ називає першим осідлим жителем Погребів рибалку Гудзя. Рибалки мали свої погреби. Перші люди оселилися коло озера, де було багато риби. Рибу зберігали в ямах-погребах. У селі було багато погребів. Гнилою рибою навіть удобрювали городи. Традиція рибних ям-погребів іде з прадавніх часів.

Гудзь — означає виходець із половецького племені узів-гузів, слов'янізованих переяславських торків. Рибальська версія заснування села характерна для Подесення. Рибалки заснували Погреби, Троєщину, Пухівку, Соболівку. Сусіднє Зазим'я було засновано чернігівським князем Всеволодом Давидовичем. І десь тут, в околицях Погребів, в урочищі Боженька, де Десна розділяється на два рукави, стояла Давидова божниця, третя сіверська божниця. Ще в 60-их рр. 19 ст. були тут хрест і криниця. Можливо, урочище Боженька — це те місце, де в усті Десни стояли культові дуби-стародуби, знайдені в Дніпрі у нашому столітті. Характерною є й місцева топоніміка. Зберігся язичницький переказ про Колпитське болото: "Колись було село, і воно завалилось в болото, а щоб воно вийшло нагору, треба тричі верхи об'їхать навколо нього на Великдень. Один чоловік і об'їхав. І стало видно і село, і люди. Але кінь впав, і все пропало, знов провалилось село". Це місцева згадка про язичницькі давні поселення і численні їхні археологічні сліди.

Село має і дві особливі назви вулиць — Солом'яна і Баранова (де жив пан Барановський з відомого остерського роду?).

Серед топонімічних назв згадуються Завборок або Заобірок (борок — це малий бір), Заболіття, заплавна річка Кодачок, Бруєва долина, Тенетниця, Пасіка, Міжудит, Куликове, Куричеве, Праторев, Кайки, Роги, Вигурівська діброва, Лани, Острів, Старе село, Залющики (весною заливають води Десни), Терник (від терен); луки — Закодаччє, Роги, Плавні, Запреріз, Застарушка, Заозера, Задесення, Високе; випаси — Піддубне, Великий ліс, Майдан, Острів, Прогній, Завирком.

Більше п'ятисот років Погреби перебувають під монастир­ським управлінням. Це наклало відбиток на характер місцевих жителів, їхнє життя.

У 1784 р. село входить до складу Київської козацької сотні, тут ЗО хат, проживає 103 душі. Церкви в селі немає." Та в 1858 році налічується уже 90 хат і 495 казенних селян. Церкви немає.¹⁰

У 1897 р. — 204 хати і 1117 жителів.¹¹ Продовжує зростати село і в наступні роки — в 1925 р. тут уже 318 дворів і 1700 жителів.¹²

У Погребах жив і наклав на себе руки історик Михайло Мельник, член Гельсінської спілки з 1977 р. Він зазнав переслідувань КДБ і загинув 9 березня 1977 р.

Брежнєвські часи ледве не зробили з Погребів броварського Чорнобиля. Діюча нині біля Погребів ТЕЦ, за одним із варіантів, розглядалася як атомна — АТЕЦ. Такі проекти було розроблено для Воронежа, Одеси, Нижнього Новгорода. Жоден із них не реалізовано.

Погреби — найнижче місце району, проте тут же в лісі, в середині бору, і найвище місце. Різниця висот 50 метрів. Найкраща пора року на Десні — пишна весна, що стрімко приходить з великою водою в заплаві Десни. Тоді квітують жовто-золотим лози і верби, білим — сади і черемха. Цвіт такий, що не видно і листя.

У місцевій веснянці співається: "А Погреби над водою, як золото сяють".^,:і