Все, що стосується місцевості ‘Літки’

  Свиноїдська атлантида Найдавніші письмові українські джерела про наш край, які дійшли до нас, описують події, пов'язані з селом Свиноїди. Це судові справи за володіння свиноїдськими землями між остерським боярином Семеном Рожи- новським і київськими монастирями.1 Цим документам більше 400 років, і написані вони тодішньою українською мовою. Зберігаються ці справи в інституті рукописів ПАНУ, інших [...]

  Містечко майстрів Літки, як і Зазим'я, засновано и 1128 р. зятем Володимира Мономаха Всеволодом Давидовичем, сином чернігівського князя.1 Це був удільний князь Остерського городка (містечка) Городецький. Перше літківське поселення, як і зазимське, пізніше дістало традиційну назву Старосілля. Воно виникло теж традиційно: на острові — підвищеному місці, яке не затоплювалось водою під час повеней. Сліди [...]

Заворотичі саме гака друга, а може й перша назва села Заворичі. За легендою, саме тут брати- богатирі зібрали місцеве ополчення і завернули татарське військо. Звідси й назва села Заворотичі, Завороча.

В одному з варіантів цієї легенди розповідається, що татари завернули назад від великих боліт біля Трубежа. Відступаючи, вони оголили місцевість, яка пізніше дістала назву Оглав. За іншим переказом, в урочищі Корми, на болоті Трубайло, татарські човни затягло в трясовину, і від них залишилися тільки корми.

Давним-давно поставили люди хати в лісі при дорозі, поселилися тут, бо біля рік усе було зайняте.

Польська люстрація в описі кордону 1628 р. слободу Димерку чомусь не згадує, зате докладно описує околиці: “А звідти через Діброву, аж до великого болота Ізброд, в тім місці, де шлях, або гостинець, із Києва до села Рожни йде, то болото переходить і од того болота великого до городища Рожни”.’

Як видно з опису, стара київська дорога тут переходила через велике болото Ізброд. Ця назва збереглася в найменуванні димерського сільського кутка Збрід.

Любичів — найбільший в Україні (площа понад 4500 га) річковий острів, розташований на межі Броварського та Вишгородського районів Київської і Козелецького району Чернігівської областей. Омивається водами Десни та її протоки Любича. На острові знаходяться численні озера…

Три назви тисячолітніх пралісові масивів збереглося в нашому краї донині. Це Боровиці, Гаї, Діброви. Понад Десною, стоїть стіною сосновий ліс. У середні віки він мав назву Остерської або Літківської пущі, Червоного бору.

Завершальним етапом в історії був ранній залізний вік, який на початку І тисячоліття до н. е. змінив бронзовий і тривав до IV століття нашої ери.

Так називали в минулому столітті своє Подесення, деснянську заплаву місцеві жителі. Десна — одна з найпоетичиіших річок України. її долина — колиска нашого броварського “племені” і його західний кордон. Починається Десна аж під Смоленськом як невеличка річечка Десниця.

Навесні територія Броварського району має вигляд майже суцільного водного масиву. Та й влітку велика кількість озер, річечок, струмків і боліт блакитними плямами переважають на її поверхні. І це не дивно: тут нараховують понад 150 озер, майже стільки ж боліт, близько 80 річок…

Рослинний покрив за кілька останніх століть і навіть десятиліть докорінним чином змінився. Під впливом господарської діяльності людини рослинність зазнала значних перетворень. На місці первісних природних ландшафтів, потужних борів і дубово-соснових суборів…