Гута

Перша гута, що поклала початки броварсъкому гутництву, виникла в Зазим'ї (урочище Гута). Зазимеькі уніати занесли сюди традиції європейського гутництва. Очевидно, з вигнанням уніатів із Зазим'я після 1630 р. майстри і знаряддя вироб­ництва перейшли до Видубицького монас­тиря, який поблизу Літок організував нову Гуту.

Ця Гута, як осередок, де вироблялося монастирське скло, згадується в переписних книгах 1666 р.' Згадуються 4 двори: Євсейко Горейнов, Юхим Бункін, Ромашко Федорів, Федько Кобзистий.

Броварській гутниці не судилося стати великою середньо­вічною мануфактурою. Наша гута працювала більше 100 років. Традиції виробництва скла у нас були глибші, ніж у Росії, але українське гутництво загинуло разом із падінням української автономії. Наша бездержавність призвела до знищення національної мануфактури, промислу, торгівлі.

У судових документах 1771 р. мова йде про розорення Гути і поруби соснового лісу підданими Києво-Печерської лаври — жителями Димерки і Богданівки.² Цікаво, що згадується монастирський лісник Остапенко. Члени родини Остапенків- Остапців аж до нашого часу традиційно лісникували у цьому лісі. Це була більш ніж двохсотлітня професійна родова традиція, яка нині, на жаль, перервалася.

За переписом 1784 р., "розміщена в Літковичах Великих Гута" мала 5 хат.' Тут також добували смолу і дьоготь. Гутницький промисел був поширений аж до 1858 р., потім на цих місцях селяни Літок і Рожівки займалися перегонкою смоли. Та в матеріалах ревізії 1858 р. Гута вже не згадується, вона зникла після 1783 р., після секуляризації монастирських земель, передачі їх до казенного відомства.

ІІершопочаткова назва хутора — Гута, потім "Гута Вєлікоє", за зразком "Літковичі Вєлікоє". А ще пізніше ця назва закріпилася за робочим висілком "Вєлікоє", який виник як торфопідприємство біля болота Оврут уже після війни. Тут було найбільше торфопідприємство району з вузькоколійкою на станцію Бобрик. Вивозилося цінне місцеве паливо — торф.

Гута, як і "Вєлікоє", — поселення, що зникли з історичної карти. ІДе на карті Чернігівського намісництва 1781 р. Гута позначена як лісове поселення між Літками і Семиполками. Де було життя, там на жовтих гутних пісках стоїть тепер сосновий бір.