Боннський був не простим шляхтичем, а намісником остерського старости, бо
щорічно отримував по 50 злотих з королівської казни. До шляхтича, очевидно,
почали підселятися козаки Сагайдачного, і трохи південніше дотатарського
поселення виникає слобода Семиполки. В козаччину за Остром уже починалися
московські землі, і московсько-української торгівлі майже не було, А от древня
дорога з Літок на Ніжин відроджується знову, знову обози по ній піднімають
пиляву. Там, де вона пересікалася з древньою Київською дорогою, і оселився
шляхтич. А вже вздовж дороги почали селитися й козаки, і Уланська дорога стала
центральною вулицею села. Пізніше тут виник цвинтар, збудували церкву, земську
школу.
Калин-цар — це Кадан-хан, син Удегея, кат Козельська. Татари зупинились у
місцевості з древньою назвою Оболонь. Оболонь, за словником Володимира Даля, —
це ближній до житла луг, околиця. Де є оболонь, там є і поселення. Оболонь
заливається водою (весняне водопілля) і заростає травою. Там, за переказом,
копитами татарських коней було вибито озеро, яке стали називати Татарським. Тих
татарських коней була незліченна кількість. І зараз у самому центрі Семиполок є
болотисте озеро Татарське, а шлях, що йшов над цим озером, став називатись
Уланським. "Юли" — значить шлях. Уланській вулиці села майже 800 років, вона
одна з найстаріших вулиць в Україні. "Чернігівські відомості" в 1863 р. про ці
часи писали: "За переказом, татари по дорозі на Київ довго осаджували Семиполки
з північного заходу. Коли в них не стало води для худоби, вони вирили водойму,
утоптали копитами коней дно і наповнили її водою. Ця водойма довго служила
селянам, поки її не засипали всіляким сміттям." Про давність поселення свідчать
близькі урочища Селище, ІІечурине озеро, Шептаковський курган.