До нас, на Броварщину

 
Перепис 1666 р. називає в Соболівці двір Кирила Рибченка. Це підтверджує рибальську версію походження села. У польських люстраціях Соболівка не згадується. У судових документах 1624 р. є згадка про Соболеву Руду, але ідентифікація цієї назви неоднозначна. Та вже за російським переписом 1666 р. Соболівка числиться як середнє поселення того часу. До сплати податку тут було записано 5 дворів. Той же Кирилко Рибченко та його підсусідки — Єрмечко Степанов, Васько Сремеїв, Філонко Філков, Васько Савин Москаленко, Степан Омелянов — син Воробенко. З цього видно, що соболівський рід Воробей веде свій родовід номінально від 1666 р. Безперечно, витоки Соболівки давніші за 1666 р., і логічно, що Соболівка має бути ровесницею Літок, Літочок.




Після зникнення системи доріг княжих часів через ці місця проходить Старий шлях із Димерки на Броварі, стара поштова дорога. У різні часи тут стояли поодинокі хати, лісові казарми, шинок, свята криниця. Шлях розділяв зазимські і красилівс.ькі землі. Нова дорога — побудоване в 1861 р. Санкт-ТІетербурзьке шосе — минула це місце, бо йшла прямо через ліс. Старий же шлях має свою історію. Цим шляхом не раз їхав Тарас. Шевченко, їхали царі. Йшли богомольці з усіх усюд до Печерської лаври. Саме тут вони зупинялися біля кринички з святою водою. Поряд був шинок. За переказом, його бездітний власник закопав поблизу "кожу" золота. Ще в кінці 17 ст. у цих місцях, в урочищі