І сьогодні окрасою села та предметом гордості Світильного є древнє городище, яке
прекрасно збереглося в центрі села. Кількаметрові земляні вали, сліди древнього
рову, що заповнювався водою. Посеред городища стояла церква. Напевно, церква в
середині городища була ще одним внутрішнім укріпленням. Таку ж роль відігравала
й Десятинна церква в Києві. Городище мало одні красиві дубові ворота і криницю.
За своїми розмірами воно належить до найбільших давніх княжих городищ України —
складна інженерна споруда. Глину для міцності його валів возили з урочища
Постовитового. Поверх оборонного частоколу складали товсті колоди, які при
обороні скидали на осаджуючих. Стріляли з лучків і лили гарячий окріп. Але, крім
града-кремля, існувало ще й велике сіверське поселення в посаді зі своєю
системою укріплень, що йшла по лінії природніх озер і штучних ровів. Культурний
шар землі в посаді сягає двох метрів. Величезне сіверське поселення існувало тут
сотні років.
Нечуровку заселили потомки давньоруських монахів. Василенківку, що на Оболоні
коло Татарського озера, заселили переселенці з-за Дніпра. Очевидно, це сталося
ще в 14 ст. за князя Половця-Рожиновського, бо в його родових землях біля
Фастова спостерігається ареал поширення прізвища Василенко. Це підтверджують і
сімейні перекази. Деркачівка — козацьке поселення серед ліз і боліт, де жили
птахи-деркачі.