В урочищі з поетичною назвою Калиновий Кущ у 1928 р. було засновано поселення, яке назвали дещо стандартно — Калинівка.
На сходці мешканців села Велика Димерка, тодішнього райцентру, було вирішено переселити частину сімей на нові добровільні висілки, організувати соціалістичне село на лузі, в урочищі Калиновий кущ.
На узліссі, біля діючого клінкерного заводу, і виник соціалістичний колгоспний хутір. У 1930 р. тут створюється колгосп ім. Котовського. Як і кожне село, Калинівка має свій переказ. Димерці кажуть, що колись тут буяли великі зарості калинових кущів, навесні все узлісся ставало білим від калинового цвіту, а восени — червоним від калинових ягід. Коли пан продав ліс, зарості калинових кущів вирубали, залишилася лише пам’ять у назві урочища Калиновий Кущ.
Перед Другою світовою війною в Калинівці нараховували 101 селянський двір. З 1927 р. в селі працював Заліський цегельний завод; який використовував поклади місцевої будівельної глини.
Ще в 1968 р. в Калинівці проживав лише 831 житель, а зараз уже тисячі. Модерне селище при комбінаті, сучасні будинки, сучасна школа, все це є в Калинівці — нема лише калинових кущів. А Червона калина – то один із наших древніх символів — знак Перунової квітки, Перунової вітки. Калиновий кущ — дівчина-калина.
За матеріалами: Гузій Володимир. Золота очеретина: Броварщина. Історико-краєзнавчі нариси. – Броварі, 1997.