Все, що стосується місцевості ‘Семиполки’

  Біля Любима і Великого Дугу Першим жителем Соболівки народний переказ називає рибалку Соболя, який оселився на березі річки Любич, у заплаві Десни. Броварщина — давній рибаль­ський край. Колись тут було море риби, а зараз уже немає. Соболівські околиці були багаті на рибні озера і річки. Ще в 1831 р. О. Шафонський писав, що Дніпро [...]

  На семи полях Історія села Семиполок типова для сіл Броварщини. Вона має і легендарну основу, і традиційну козацьку героїку, і гніт кріпацтва, і втрати радянського періоду. Здавна село лежить у долині річечки без берегів — Пилявки. Його мікро- географічне розташування досить вигідне. Поселення виникали в різні часи і в різних місцях сучасної території села. [...]

Заворотичі саме гака друга, а може й перша назва села Заворичі. За легендою, саме тут брати- богатирі зібрали місцеве ополчення і завернули татарське військо. Звідси й назва села Заворотичі, Завороча.

В одному з варіантів цієї легенди розповідається, що татари завернули назад від великих боліт біля Трубежа. Відступаючи, вони оголили місцевість, яка пізніше дістала назву Оглав. За іншим переказом, в урочищі Корми, на болоті Трубайло, татарські човни затягло в трясовину, і від них залишилися тільки корми.

Давним-давно поставили люди хати в лісі при дорозі, поселилися тут, бо біля рік усе було зайняте.

Польська люстрація в описі кордону 1628 р. слободу Димерку чомусь не згадує, зате докладно описує околиці: “А звідти через Діброву, аж до великого болота Ізброд, в тім місці, де шлях, або гостинець, із Києва до села Рожни йде, то болото переходить і од того болота великого до городища Рожни”.’

Як видно з опису, стара київська дорога тут переходила через велике болото Ізброд. Ця назва збереглася в найменуванні димерського сільського кутка Збрід.

Основу слов’янського язичництва складали обожнення сил природи та віра в добрих та злих духів. Крім цього, на різних щаблях історії слов’яни поклонялися великій кількості божеств, які “жили” в лісах, полях та воді.

Київська Русь-Україна стала першою національною державою українців. На міжнародній арені Українська держава посідала одне з чільних місць. Вона підтримувала широкі економічні, політичні та культурні зв’язки з країнами як Сходу, так і Заходу.

Три назви тисячолітніх пралісові масивів збереглося в нашому краї донині. Це Боровиці, Гаї, Діброви. Понад Десною, стоїть стіною сосновий ліс. У середні віки він мав назву Остерської або Літківської пущі, Червоного бору.

Улюблена форма фольклорної поезії нашого народу – зелений гай. Найбільшого поширення вона набула в колишній сіверській землі. На Броварщині крім боровиць і дібров, росли в давнину численні гаї. І найбільше зазнали втрат саме зелені гаї.

На рубежі Христової ери в історії України та Київщини і, зокрема, нашого Броварського краю, починається слов’янський період (II ст. до н.е. — IX ст. н. е.).
Як вважають найавторитетніші вітчизняні історики, і, як ми вже згадували про це вище, корені слов’янства беруть свій початок ще в епохах бронзи та раннього заліза. Від тих давніх часів у культурі осілих землеробських племен простежується певна спадкоємність аж до перших століть нової ери, коли слов’яни вперше в писемних джерелах стають відомими світові під назвою венедів.

На карті рідного краю зображено дві ріки – Десну і Трубіж. Але то на карті, а насправді кожне село зберегло в пам’яті свою міні-річку. А скільки озер, долин, боліт, ставків! Причому частина міні-річечок і озер — історичні. Саме вони сформували наші поселення. Ці річечки — окраса нашої землі і наших сіл.