СЕЛО ЛІТОЧКИ

Ліючки – село, центр сільської ради.

Розташоване за 30 км від районного центру м. Бровари. Найближча залізнична станція – Бровари. за 30 км.

Плоша населеного пункту – 1077.1 га.

Населення – 612 осіб.

Кількість дворів – 520.

День села – 28 серпня.

Геральдика с. Літочки затверджена рішенням сесії Літочківської сільської ради від 27 червня 1998 р. № 28.

Розташовані села Літочки та Соболівка на березі р. Рать (сучасна назва Любич). яка є притокою Десни.

Як відомо з писемних джерел. Літочки існували ще у 1482 р. Село було спалене татарами Менглі-Гірея і через це на 70 років звільнилося від сплати податків.

Про давні поселення на цій місцевості вка­зують археологічні знахідки. За 2 км на північний схід від Літочок розташовано горо­дите Крем площею близько 30 га. На сьогод­ні висота вату – 5 м, ширина в підошві – 14 м. На території городища знайдено фрагменти кераміки, які датуються 4-2 тис. до н.е.

На теріпорії сії Літочківської сільської ради дослідником історії, жителем с. Соболівка Василем Васильовичем Онопрієнком. було знайдено знаряддя кам'яного віку: кам'яні сокири, прясла, розтирачі для зерна, скреб­ки, свердлики. Згадані знахідки передано до постійно діючої експозиції Трипільського обласного краєзнавчого музею.

Річка Любич

З 1726 р. по 1905 р. село належало до Остерського замку, до володінь родини київ­ських полковників і сотників Солонин. У 1781 р. в селі налічувалося 28 хат (з них 10 козацьких і 18 селянських). 135 мешканців.

У 1900 р. побудовано однокупольну дере­в'яну церкву, яку в 1937 р. переобладнано на зерносховище. Згодом її повністю розібра­но, а на її місті побудовано Будинок куль- турн.

У 1906-1910 рр. столипінська реформа змусила великих землевласників почуватися невпевнено, тому пан Солонина, який мав близько 3 тис. десятин, почав віддавати свої землі селянам. У тон час були посаджені фруктові сади та збудовані декілька вітряків.

У 1930 р. в Літочках організували колгосп "Червоне село", до якого ввійшло 18 госпо­дарств.

Після Голодомору 1933 р., під час якого в селі померло близько 80 осіб, у колгосп вступило 98 % громадян.

У період Великої Вітчи зняної війни в селах Літочки та Соболівка регулярних частин німецької армії не було. її Літочках була створена поліцейська управа, яка підпоряд­ковувалась до с. Пірново. шо розташоване за Десною.

Під час окупації 83 особи було вивезено на примусові роботи до Німеччини.

Влітку 1943 р. загін, який складався з поліцаїв, майже вшент спалив Літочки й Соболівку. Вціліло лише 5 хат. До 19 вересня 1943 р. німці залишили село без бою.

З фронту не повернулося 144 чоловіків – 106 жителів с. Літочки та 38 – с. Соболівка. Саме тому після визволення літочківці до 1949 р. жили в землянках, поступово відбудовуючи село.

У 1959 р. за кошти колгоспу в Літочках побудовано восьмирічну школу на 250 учнів, яка проіснувала до 1979 р., після чого була закрита з невідомих причин.

У період з 1963 р. до 1966 р. в селі споруджено ФП. Будинок культури з бібліотекою, два продовольчі, господарчий та промтоварний магазини, лазню, новий трак­торний стан з майстернями. У Літках вста­новлено пам'ятник загиблим у роки Великої Вітчизняної війни воїнам. У Соболівці роз­почато будівництво ферми на 1000 голів великої рогатої худоби. Ця ферма посідала перше місце за надоями молока.

У 2000 р. землі та майно колгоспу розпайовано між селянами. Нині землі орендують КСП "Десна-Агро" та ТОВ "Мо­лочна компанія".

Серед нагороджених за доблесну працю жителів сіл Літочки та Соболівка: доярка Галина Степанівна Кмриченко – відзначена орденом Трудової Слави ПІ ступеня, доярка Уляна Григорівна Шандиба – орденом Трудового Червоного прапора, тракторист Микола Микитович Козел – орденом Трудо­вого Червоного прапора, доярка Євдокія Іванівна Юхименко – орденом Трудового Червоного прапора, тракторист Олексій Корнійович Юхименко – орденом "Знак пошани", тракторист Василь Григорович Кириченко – орденом "Знак пошани", трак­торист Василь Іванович Гайлак – орденом Трудового Червоного прапора.