Рудкові хутори – До нас, на Броварщину
До нас, на Броварщину


Рудкові хутори

 

Рудкові хутори

Якщо Десна і Трубіж — це річки великих прибережних сіл, то третя річечка району – Рудка, Плоска Руда, або ж Смолянка — це річка невеликих рудкових хуторів.

Польська люстрація 1636 р. називає Рудковий хутір під Дабровицею (Дібро­вою), де оселилися чотири польські шляхтичі — Бартоломей Трембицький, Ян Хмура, Ян Кошовський, Венслав Ортовський.1 Місцезнаходження хутора точно не встановлено. Він міг бути і коло Димерки, і в Плоскому, і в Жердові. Адже Димерка і Плоске на той час були вже селами, а не хуторами, а в Жердові і в Плоскому стояли Горові хутори.

Значні лісові масиви понад річкою Плоска Руда довгий час, являли собою пущу, цілину, що не перебувала в господарському обороті аж до нашого століття. Не було тут і значних населених пунктів. З усього цього масиву гаїв, дібров і боліт у наш час залишилися тільки два невеличкі ліси: підліс.ькі Голівські гаї і невеликий лісок Ольховик, коло хутора Куйбшяево.

Саме тут і виникають ще дореволюційні гоголівські хутори, а в радянський час колгоспні хутори Михайлівка, Куйбишево, Гребельки, Вільне, Тарасівка, Підлісся, Захарівка, ІІершо- травневе, Зоря. Частина з них стали селами: Тарасівка, Підлісся, Жердова, ІПевченкове, а щодо решти термін хутір теж не вживають, називаючи їх малими селами. Десь у малолюдному Поліссі це було б звичайне село, але поряд з великими нашими селами це хутори. У броварських хуторах і життя особливе — хутірське. Дещо інший і менталітет людей, спосіб просторового бачення і атмосфера спілкування. З вікон хутірських хат обов'язково видно поле, ліс і далеко на горизонті сусіднє село, хутір. Усе на виду — як люди, так і життя. У цих тихих співучих хуторах і люди хуторяни. Життя просте, як небо і земля.

Прокоментуй! on “Рудкові хутори”

Leave a Comment

444