Фрунзівка

Фрунзівка

Фрунзівка — невеличке поселення під лісом, за 0,5 км від і іяізниці. Цей хутір, як і Михайлівку, заснували в 1929 р. вихідці з Бобрика. Тут нарізали землю багатодітним сім'ям. Спочатку було 35 хат, а після війни вціліло лише 6 із них. Свого колгоспу у Фрунзівці не було. Не було і своїх могилок — покійників хоронять у Бобрику.

В останні роки поблизу Фрунзівки виріс великий дачний масив. Дачне будівництво наближає Фрунзівку до статусу села. Серед боліт і колишніх "дядьківських" лісів в урочищах Джиги рьовому, Церковному, Могилках (де були два лісові кургани), понад річечкою Колодою мальовничо розкинулись різноманітні будинки, будиночки, хатки, будки – місцева Венеція над Колодою-каналом, колоритне поселення серед листяного лісу-гаю, боліт, води, дикої природи. Саме так тисячу років тому жила в цьому болотному лісі гайова сі вер. Саме так тоді шуміли берези і верби. Та, на жаль, руйнується прадавній ліс — лісові гаї. Цей ліс належить Семиполківському лісництву. Зупинка електропоїзда теж називається Семиполки, хоч до справжніх Семиполок звідси через ліс 15—17 км. І навпаки, автобусна зупинка під Семиполками називається Бобрик. Багато років нарікають люди на цю плутанину. Настав час, владі розв'язати це питання.

Колись, кажуть люди, цю зупинку електропоїздів називали поетичним іменням Рута, за іменем доньки начальника залізниці Такої вольності радянські бюрократи не могли допустити — от і з'явилися Семиполки не в Семиполках. Походження назви Фрунзівка місцеві жителі вже забули, та настав час від неї відмовитись. А кращої назви села, ніж Рута, не знайти. Легенда про дівчину Руту можливо лише повторює давню традиційну назву місцевості Рудка, Руда і пов'язана з прадавньою легендою про дівчину Рудану.

Сьогоднішньої мальовничої Фрунзівки ніби й немає, якщо вірити матеріалам перепису 1989 р., в яких такий населений пункт не значиться.

Навколишні урочища — Плави, Ковальове, Хрестовина. Основні прізвища — Гутник, Конопля.