Можна сказати, що маємо справу з найбільш давнім автохтонним слов'янським
населенням, яке зберігало залишки можливо ще трипільської традиції
господарювання.
Син Петра Половцева Андрій, поручик кавалергардського Його величності полку,
пішовши у відставку, створює в селі на п'яти тисячах десятин землі зразкову
економію з молочною фермою, продукція якої вивозилася до Києва. Своєму
управляючому Радзевичу він платить 300 крб. на рік, а економці Горецькій — 400
крб. Шість дівчат-служниць отримують по ЗО крб. на рік.