Географічно Броварський район розташований в північно-східній частині Київської області. На півночі межує з Козелецьким районом Чернігівської області, на сході – з Бобровицьким районом цієї ж області, на півдні — з Баришівським і Бориспільським районами Київської області, на заході — з Вишгородським районом Київської області. Район розташований в помірно-континентальному кліматичному поясі. Пори року чітко виражені. Літо — вологе і тепле, зима м’яка.
На території краю середня температура найхолоднішого місяця зими — січня становить -6,3° С, а найтеплішого місяця — липня +19,5° С. Мінімальна температура в нашій місцевості була зафіксована на позначці -35° С, а максимальна піднімалася до +39° С. Період із температурами понад +10° С триває 155 – 160 діб. Переважна більшість вітрів Дме із заходу та північного заходу. У середньому на рік випадає 540 — 550 мм опадів. Дві третини всіх опадів припадає на теплий період року. Стійкий сніговий покрив утворюється в другій половині грудня і тримається, як правило, До середини березня.
Висота снігового покриву сягає 20 см. Влітку часто бувають зливи з грозами, тумани. Взимку — тривалістю до місяця — можуть стояти сильні морози.
Територія краю належить до басейну Дніпра, найбільшої річки України, яка, протікаючи з півночі на південь Київщини, поділяє її на лівобережну (де розташований Броварський район) та правобережну частини. Найбільша притока Дніпра, яка протікає через район — Десна; довжина її в межах району по-над 40 км. Річка утворює велику кількість рукавів і стариць. Заплава її часто заболочена. Живлення ріки мішане (переважно снігове). Замерзає на початку грудня, а скресає в березні. Глибина ріки 2 — 4 м. Ширина річища Десни в межах Броварщини становить близько 200 м. Ріка використовується для судноплавства, є одним із основних джерел забезпечення питною водою Броварів і Києва.
Водні ресурси району представлені також річками Десенкою, Любичем, Трубежем, Красилівкою, Смолянкою та іншими, а також невеликими озерами та ставками, яких понад 150.
Водоспоживання населення та підприємств здійснюється не лише з поверхневих (р. Десна) джерел, а й підземних (колодязі й свердловини).
Якість питної води різна і залежить від ступеня природного очищення поверхневих вод, а також від глибини залягання підземних вод. У нашому районі геологами відкрито 4 водоносних горизонти. Мінеральна вода, що одержала назву «Броварська», залягає на глибині 400 м в тріасових різнозернистих пісковиках мезозойської ери. Вона придатна як для внутрішнього споживання (мінерально-столові води), так і для ванн. У цілому стан питної води не викликає занепокоєння. Водна ерозія на землях району не має поширення.
У минулі часи значна територія краю була зайнята озерами та болотами. Нині багато з них зникли, зокрема внаслідок масового осушення, яке проводилося в 60 — 70 роках XX ст.
Лісові масиви Броварщини займають площу близько 17 тис. га.
На території району знаходяться землі Семиполківського лісництва, Київського лісгоспзагу, частина Бориспільського лісництва, Бориспільського лісгоспу, Деснянського лісництва, Вищедубечанського лісгоспу, Державна резиденція «Залісся», Дарницьке лісопаркове господарство. Крім цього в районі налічується понад 300 га лісу, підпорядкованого Ніжинській дистанції колії. Близько 70 відсотків лісових масивів займає Державна резиденція «Залісся». На її землях знаходиться ботанічний за-казник «Великівське болото» площею понад 700 га. Рішенням Кабінету Міністрів від 18 травня 1994 року території господарства віднесено до особливо цінних лісових масивів. Друге місце серед них займає Семиполківське лісництво, на землях якого створено заказник загальнодержавного значення «Калитянська дача» площею 1000 га. В заказнику збережено цінний у науковому відношенні природний комплекс і малопоширені в районі угруповання широколистяних лісів, характерні для півдня Полісся, низинні трав’яні болота. Лісова фауна має рідкісні види, які занесені до «Червоної книги України». Тут збереглися боброві поселення на болотах та популяція видри.
Переважають хвойні дерева. Домінуючим видом є сосна звичайна. 1/9 лісів Броварщини становлять листяні та мішані ліси, утворені дубом звичайним, березою повислою, бородавчастою, кленом гостролистим, ясеном звичайним, ялиною європейською, липою серцелистою, рідше зустрічається модрина європейська, бук лісовий, в’яз гладенький. Після сосни другою за поширенням лісоутворюючою породою є береза повисла. Вона проникає в усі рослинні асоціації, а також швидко виростає на вирубках завдяки своїй здатності до репродукції та невимогливості до ґрунтів.
Лісова флора Броварщини багата різноманітними чагарниково-кущовими породами: барбарисом звичайним, шипшиною травневою та собачою, глодом українським та криваво-червоним, малиною та ожиною звичайною, ліщиною, тереном.
Відкриті простори лісу зайняла суниця лісова із квітковими заростями іван-чаю, дзвоників персиколистих, гадючника шестипелюсткового, королиці звичайної та ін.
Зелено-мохові бори чергуються із заростями вересу звичайного, плаунів булавовидних та баранця.
Квіткова рослинність лісу представлена родинами: складноцвітих, бобових, лілійних, розоцвітих, губоцвітих, зонтичних, гвоздикових та ін. Із видів, які потребують охорони, зареєстровані: конвалія травнева, чина весняна, фіалка лі сова запашна, сон-трава звичайна, анемона жовтицева, печіночниця, любка дволиста, гніздівка звичайна, коручка болотна, вороняче око, проліска дволиста та цариця лісу — лілія лісова.
В цих лісах переважаючими видами грибів є польський гриб, рядівка зелена, опеньки, сироїжки, маслюки. Популяція білого гриба значно зменшилась внаслідок втручання людини. В березових гаях зустрічаються підберезники та підосичники, гриб-зонтик, поширеними отруйними грибами є бліда поганка, несправжній опеньок, сатанинський гриб.
Ліси району перебувають у задовільному санітарному стані, що пов’язано із специфікою ведення господарства. Рубки головного користування не проводяться, а лише проміжного користування, що поліпшують санітарний стан лісових масивів, сприяють підвищенню приросту насаджень.
Джерел шкідливої дії на лісові масиви поблизу району та в районі немає, окрім антропогенного фактора.
У рослинному покриві переважає лісова рослинність, серед якої основні площі — дубово-соснові ліси. Набагато менше широколистяних та дрібнолистяних. З перших найбільш поширені дубові та чорновільхові, решта представлена мішаними насадженнями з дуба, граба, клена, липи, ясена, які займають невеликі площі. Тут збереглися мішані насадження, досить рідкісні в районі — ясен, липа, клен, дубово-грабові та грабові насадження. Місцевість характеризується високою заболоченістю із заростями чорновільшняків.
Флористичне ядро: копитняк європейський, конвалія, чина весняна, буквиця лікарська, купина плакуча та багатоквіткова, медунка темна, перлівка поникла, просянка розлога та види, занесені до «Червоної книги України» — зозулині сльози яйцевидні, коручка морозниковидна.
Орнітокомплекс завдяки розмаїттю ландшафту та рослинного покриву досить різноманітний. Зокрема тут відмічені: соловейко західний, зяблик, дрізд співучий, вівчарик-ковалик, вівчарик жовтобровий. Досить типова для півдня Полісся лісова фауна, яка має у своєму складі рідкісний вид, що занесений до «Червоної книги України» — борсука.
Лише надмірна заболоченість північно-західної частини району дала можливість зберегти незначні площі материнської природи лучно-болотного біотопу. Луки, роздані в землекористування під сінокоси місцевим жителям, зберегли на сьогоднішній день унікальний флористичний стан. Такі куточки материнської природи розташовані біля Семиполок, Богданівки та Вільного.
Масові цвітіння луків з переміною кольорів від яскраво-малинового до жовтогарячого приваблюють значну кількість комах-запилювачів та інших членистоногих. Яскраве розмаїття лускокрилих представляють: перламутрівки, чортополохівки, кропивниці, голубянки, бархатці, білани. Зустрічаються адмірал та павичеве око денне.
Явища масового цвітіння луків розпочинає коронарія зозуляча та жовтець їдкий, що є переважаючими видами у лучному різнотрав’ї.
Природні материнські луки зберегли велике різноманіття квіткових родини гвоздичних (гвоздика несправжня розчепірена, гвоздика дельтовидна, гвоздика стиснуточашечна), геранієвих (герань Роберта, герань криваво-червона), китичкових (китички чубаті та звичайні), жовтецевих (калюжниця болотна, жовтець їдкий). Унікальним природним явищем є збережені червонокнижні представники родини орхідних зозулинців та пальчатокорінників, а саме: зозулинець широколистий та болотний, пальчатокорінник Траунштейнера та плямистий.
У більш зволожених місцях на околицях села Семиполок у руслі відмерлої річки Пилявки зареєстрована численна популяція півників болотних та соусака зонтичного. На збережених болотах та водоймах біля Рудні, Шевченкового, Семиполок збереглися зникаючі види родини лататтєвих: латаття біле та глечики жовті.
Мешканці водойм і боліт — це лелека чорний, сіра чапля, жовта чапля та бугай, коровайка, що потребу юти ретельної охорони. Із водоплавних поширені: гуска сіра, качка-крижень, курочка водяна та плиска, рідше великий крохаль. На відкритих просторах зустрічається чайка звичайна.
Тваринний світ краю дуже різноманітний. Переважна більшість тварин лісової фауни водиться в Державній резиденції «Залісся». Там мешкають лосі, європейські олені, козулі, дикі свині, зайці-русаки, лисиці, куниці, горностаї, ондатри. Гніздяться качки, кулики, сірі куріпки, тетеруки. У лісах краю можна зустріти диких кіз. лисиць, білок.
Трапляються також тхорі, ласки. Найпоширеніші гризуни — полівки та землерийки, а також кроти. Найбільшим із гризунів є бобер. Комахоїдні ссавці представлені їжаками та летючими мишами.
Серед лісових птахів поширені дятли, сойки, вівсянки, сови, вальдшнепи, зозулі, іволги. На відкритих зволожених ділянках і поблизу людських жител гніздяться лелеки. Поряд із людьми живуть також ластівки, голуби, шпаки, синиці, граки, солов’ї, горобці, ворони та сороки.
Броварщина багата на рептилій та амфібій, які представлені вужами, водяними черепахами, ящірками, тритонами, земляними та водяними жабами, а також гадюками, що є єдиними отруйними рептиліями в нашій місцевості.
В озерах і ставках водяться карасі, коропи, в’юни, раки, у річках — щуки, окуні, лящі, в’язі, пічкурі, плітки тощо.
З метою збереження унікальних природних компонентів 561 га боліт та 348 га водойм Броварщини перебувають під Державною охороною і належать до Державної резиденції «Залісся». Рішенням Кабінету Міністрів України від 18 травня 1994 року території господарства віднесено до особливо цінних лісових масивів. Водойми та болота сприяють виживанню великої кількості видів птахів, риб, молюсків, земноводних та плазунів.
Поширеними хижаками водойм є щука, сом, судак. Із плазунів зустрічається черепаха болотна, вуж звичайний, веретільниця.
На лісових околицях заповідника часто можна зустріти рогатих красенів — оленів європейського та плямистого, табуни ланей, поодиноких лосів, косулю європейську, кабана дикого та завезених у район у 1958 році зубрів, яких залишилося 7 особин. До акліматизованих видів району належать єнотоподібний собака, ондатра та нутрія. Багатий край цінними хутровими звірами: куниця лісова та кам’яна, тхір чорний, горностай, борсук, заєць-русак. Окрасою
фауни є загальновідомий хижак лисиця руда, вовк, кількість якого постійно змінюється, та малочисленна рись.
Залізниця Київ — Ніжин, яка проходить через Бровари, фактично є межею між природними зонами мішаних лісів та лісостепу. На північ від цієї межі переважають дерново-слабопідзолисті та дерново-середньопідзолисті оглеєні ґрунти. У долині Десни — дернові й слабогумусові піски. На південь від зазначеної межі значна частина ґрунтів ясно-сірі та сірі лісові, трапляються дерново-підзолисті та лучно-чорноземні солонцюваті. У долині річки Трубіж знаходяться торфоболотні ґрунти й торфовища.
Сергій Лукашевич