Монастирські селяни трсбухівської вотчини платили хлібний податок за землю, за
пасовиська, за вінчання в церкві, за переїзд через монастирські річки, за помол
у млині. А ще платили подушну подать і подать державі па утримання війська. Та
загалом монастирські повинності не були дуже обтяжливі, і село росло й
розвивалось. У 1737 р. тут було 77 монастирських дворів і 20 козацьких, 799 душ
населення.1"
Максимович у 1801 р. подає таку довідку: "Семиполки — село Чернігівської
губернії, від Києва — 46 верст. Лежить при струмках Пилявці і Татарці, над
болотом Сиволож. Належить Києво-Печерській лаврі. В ньому церква Святої Трійці.
190 дворів, землі піщані, частково чорноземні".7