Парня — найдавніший хутір Броварського району. Засновниками Парні були жителі Семиполок.
У купчій від 1683 р. значиться, що жителі Семиполок Федір Лошаченко та Роман Степаненко за 300 злотих продали київському полковнику Карповичу два водяних млини, що стояли на річці Парня в лісі під Соболівкою, з хатами і городами.
З цього документа видно, що на початку останньої чверті 17 ст. на місці нинішньої Парні вже було поселення з хатами і водяними млинами, за які й було заплачено значну як на той час суму. Назву поселення пояснюють так: тут, у лісі, місцеві жителі парили і гнули дерев’яні обіддя для коліс. У Парні був давній деревний літківський ремісничий цех.
Але таке пояснення не можна вважати достовірним, оскільки вже в середні віки відомий стійкий гідронім Парня, і свою назву хутір, безперечно, одержав від назви однойменної річки. А закріплення стійкої назви за водними об’єктами, в даному разі за річкою, процес не одного століття. Тим більше, що згадувана купча свідчить про розвиток тут городництва та млинарства.
Ще один документ, датований 1696 р., засвідчує подальші міни в назві хутора: “В ключі Остерськім, дачах Літківських, які відділяють містечко Літки від Крехаєва, лежать три села — Літкі, Карпоки, Соболівка”. Очевидно, хутір на річці Парня став назву Карпоки — за іменем свого власника Карповича.
Універсал гетьмана Івана Мазепи 1690 р. згадує Парню серед Літківської пущі. Парня якимось чином пов’язана з близьким городовищем Крем. У давнину тут велися складні трудомісткі роботи, пов’язані з ремеслами, і це залишило відповідний слід у “Шах місцевих урочищ: Парня, Гаряче, Будки.
І якщо справді тут було приручено дикого коня, зображення кого є на гербі городовища Крем, то чому не припустити, що саме тут, а не в древніх степах України, як стверджують деякі археологи, винайдено перше колесо? Адже це могло статися там, де, крім усього, є необхідна сировинна база.
За матеріалами ревізії 1784 р., на хуторі жили 11 чоловік. 1858 р. на хуторі було 5 дворів і проживало при болоті Оврут 30 душ населення. Це й була стара Парня. Близько 1753 р. Парня, Соболівка, Семиполки ста власністю полковника Дарагана — чоловіка сестри гетьмана Кирила Розумовського Віри.
Того ж 1753 р. згадується “урочище Парня, там же с Редня”. Під 1785 р. згадку про Парню знаходимо в судових документах у справі про наїзд кріпосних людей генерал-поручика Дарагана на монастирський ліс під Парнею в урочищі Печище.
У 1897 р. в Парні було 12 хат, 66 жителів. Перед війною всіх жителів переселили в Нову Парню.
Парня стояла в лісах Літківської пущі. Лісами були оточені урочища Довгий Острів, Буднє, Гаряче, Буйнецьке. Останнє з перелічених урочищ дістало назву від прізвища підданого Дарагана Буйнецького, який брав участь у наїзді на монастирські ліси в 1785 р.
Як і в інших селах Подесення, серед жителів тут ходять перекази про давнє море, а на дні колодязів знаходять очерет, мул, пливуни. У радянські часи певний період Парня і Соболівка належали до одного колгоспу “Ударник”.
Останнім переписом 1989 р. Парня не виділена як окремий населений пункт. Але вона є і буде, доки тут житимуть і працюватимуть люди.
Джерело: Гузій Володимир. Золота очеретина: Броварщина. Історико-краєзнавчі нариси. – Броварі, 1997.