Заворотичі саме гака друга, а може й перша назва села Заворичі. За легендою, саме тут брати- богатирі зібрали місцеве ополчення і завернули татарське військо. Звідси й назва села Заворотичі, Завороча.
В одному з варіантів цієї легенди розповідається, що татари завернули назад від великих боліт біля Трубежа. Відступаючи, вони оголили місцевість, яка пізніше дістала назву Оглав. За іншим переказом, в урочищі Корми, на болоті Трубайло, татарські човни затягло в трясовину, і від них залишилися тільки корми.
Село Жердова засноване порівняно недавно — близько 1840 р. Тут, при дорозі, в болотистій місцевості поруч з лісом поміщик ‘Ганський купив землі і поселив 4 сім’ї кріпаків: Динникова, Ковальова, Лозікова, Шипова, а пізніше Онанка, Вєтрова, Тулунова. Це були переселенці з Росії. З часом українізувалися не лише люди, а і їхні прізвища — Вєтров став Вітровим, Ковальов — Ковалем, Лозіков — Лозинським, Шипов — Шиптою. Відома дворянська родина Танських мала своє помістя в селі Свиноїди. Катастрофічна повінь 1845 р. зруйнувала Свиноїди, і частину жителів Танські переселяють з Десни до свого жердівського помістя.
Давним-давно поставили люди хати в лісі при дорозі, поселилися тут, бо біля рік усе було зайняте.
Польська люстрація в описі кордону 1628 р. слободу Димерку чомусь не згадує, зате докладно описує околиці: “А звідти через Діброву, аж до великого болота Ізброд, в тім місці, де шлях, або гостинець, із Києва до села Рожни йде, то болото переходить і од того болота великого до городища Рожни”.’
Як видно з опису, стара київська дорога тут переходила через велике болото Ізброд. Ця назва збереглася в найменуванні димерського сільського кутка Збрід.
Лівий берег Дніпра здавна належан до чернігівсько-переяславських земелі., пізніше — до Броварської волості. До броварських земель належали і Ви шеньки, Осокорки, Бортничі, Биківня, Дарниця і ще зовсім недавно — Ви гурівщина й Троєщина.
Усі ці поселення історично спорід нені з броварською землею, до того ж Дарницький берег здавна був місцем відпочинку київських князів і простих киян.
Давнє і славне це козацьке містечко, найбільший населений пункт району протягом сотень років. Численне землеробське поселення на родючій землі. Козацька місцева столиця, сотенне містечко, центр Гоголівської волості. Восени 1943 р. тут перебували члени уряду України, обласні організації, вийшов перший номер газети “Київська правда”. На короткий час Гоголів стає столицею області, України. Початки Гоголева йдуть від літописного града Носова на Руді, який згадується в літописі за 1148 р. “Прийшов І’ліб Юрійович з Суздаля до Чернігова, допомогти Ольговичам, прийде на Городок і отгоне його від Носова на Руді.
Заворотичі саме гака друга, а може й перша назва села Заворичі. За легендою, саме тут брати- богатирі зібрали місцеве ополчення і завернули татарське військо. Звідси й назва села Заворотичі, Завороча.