с. Княжичі

Назва села за легендами походить від того, що київські князі, приїжджаючи на полювання, зупинялись
саме в цій місцевості.
На початку 30-х років минулого століття село входило до Великодимерського району. У січні 1930 року
в Княжичах було створено колгосп. До нього увійшло 1256 селян, що становило 605 господарств. Повна
колективізація, що здійснювалась примусовими методами, завершилася до весни 1932 року. Заможне се-
лянство чинило опір колективізації: вело відповідну агітацію, були випадки збройних нападів на сільських
активістів та підпалів їхніх хат. У 1931-1932 роках у колгоспі було отруєно 328 коней із 805. 1932 року близь-
ко 60 господарств заможних селян було передано колгоспу, а їхніх власників вислано за Урал.
У 1933 році село охопив голод. За спогадами очевидців тих подій у Княжичах не залишилось жодної со-
баки, кота чи голуба. На території колгоспу була організована їдальня для працівників колективного госпо-
дарства. Хто виробляв денну норму, одержував пайок – суп або млинці з гречаної полови. Як правило, їжу
несли додому, щоб нагодувати сім’ю, бо людям похилого віку ніякого пайка не видавали. Діти зі школи теж
ходили на роботу в колгосп – перебирали картоплю. Померлих від голоду складали на воза й вивозили на
цвинтар. Там скидали в загальну могилу, прикидали листям і потім закопували. Загальну кількість помер-
лих у 1933 році зараз уже важко встановити. Зі слів старожилів с. Княжичі в селі від голоду загинуло понад
400 жителів, але встановлено лише 10 прізвищ.
Мартиролог жертв Голодомору 1932-1933 років с. Княжичі укладений за свідченннями очевидців Боб-
ко Є.Ф. 1926 р.н.; Денисенко О.С. та інших, записаних у 2007 р. бібліотекарями Петренко Л.П,, Головано-
вою Л.М. та Куценко Л.М., а також за даними сільської ради та тритомника «Броварська минувшина».
Залозна Мотря
Залозна Палажка
Затесоцький Василь Іванович
Косян Варвара Петрівна
Косян Петро
Лук’яненко Галина Демидівна
Лук’яненко Марія Петрівна
Лук’яненко Петро
Олексенко Юхим Гнатович
Царик Григорій