Куйбишево

Куйбишево

До революції в урочищі Колошиному була садиба пана Мацька: винокурня, цегельний завод, сад, ліс. Мацькг забезпечував роботою жителів навколишніх сіл: Плоского, Жердови, Димерки. 1 це в той час, коли з наших сіл люди масово мігрували за Урал. Цегельний завод був досить відомим. Його фірмову цеглу відправляли залізницею на Київ. Пан Мацько, як і заворицький пан Оскерко, мав славу доброго господаря. Селяни навколишніх сіл, які працювали за наймом у панській економії, добре про нього відгукувались. Тих, хто робив людям добро, люди пам'ятають і через сто років. Цікаво, що дружина Мацька ходила тільки у вишитому українському вбранні.³

Біля хутора в урочищі Жовта Гора були і є поклади доброї цегельної глини. Ліс біля економії мав назву Круча.

У 1919 р. в панській економії пухівці створили ТОЗ, а в 1922 р. сюди поселилося 10 димерських, свиноїдських, пухівських сімей. Це були родини Покидьків, Машевських, Микал, Михайленків. Працював колгосп "Зірка", а до цього комуна. У роки війни поселення було спалене. Люди казали: "Вулики спалили, а бджоли остались". Відбудувалися.

Ім'я Куйбишева в назві сьогодні недоречне. Сільце можна найменувати за назвою урочища Жовта Гора. "Могила — дружина, а жовта глина — родина", — каже народна мудрість. Ніби про хутір Жовта Гора.