Монастирські селяни трсбухівської вотчини платили хлібний податок за землю, за
пасовиська, за вінчання в церкві, за переїзд через монастирські річки, за помол
у млині. А ще платили подушну подать і подать державі па утримання війська. Та
загалом монастирські повинності не були дуже обтяжливі, і село росло й
розвивалось. У 1737 р. тут було 77 монастирських дворів і 20 козацьких, 799 душ
населення.1"
Виникли татарська версія і версія про особливу семиполківську вишивку: "сім
пілок" — сім візерунків. За іншою версією, в заплаві річечки Пилявки-ІІоловиці
можна нарахувати сім полів, підвищень- вододілів болотистої долини, на яких
розкинулось село. Це знову традиція числа сім, міста-поселення на семи горах
(Київ, Париж, Рим). Жителі деяких навколишніх сіл вимовляють нгізву села як
Симилілки.