с. Семиполки

Перша писемна згадка про село відноситься до 1628 року. Існує багато версій щодо походження назви
населеного пункту.
Наприкінці 20-х – на початку 30-х років минулого століття Семиполки входили до Великодимерського
району. На виконання встановлених за велінням з Москви місцевою владою непосильних заготівель з ко-
мори колгоспу “1 Травня”, як і з інших колгоспів села, зерно кінними валками відправлялось на залізничну
станцію Бобрик і на пароплавну пристань села Літки на Десні.
Один із перших колгоспників Г.І. Таращук, котрий звозив збіжжя в Літки, залишив свідчення про золотий
потік хліба, спрямований у круговорот деснянської течії.
Сталінські посіпаки проводили подвірні обшуки, конфіскуючи у селян не тільки зерно, а й картоплю, бу-
ряки, соління, інші продовольчі запаси, позбавляючи всього їстівного.
У Семиполках голод забрав не одну сім’ю. Люди пухли від голоду, не могли рухатись.
Помер Демида Іван разом з трьома дітьми, Оришкина мати, що проживала на кутку Цибанівка, одна                                                                              з дочок-близнючок розкуркуленого багатодітного Івана Нагорного

(по-вуличному Бобра). А мати Максима Нескородова, аби не бачити
страшних мук голоду свого сина і не знаходячи виходу, убила його.
Матері, намагаючись врятувати дітей, залишали їх на вокзалах,
біля лікарень у місті. Таке трапилось у сім’ї Х.А. Пальохи, яка восьми-
річного сина Кузьму залишила в Києві, але потім забрала.
Втік від голоду із села до Києва чотирнадцятирічний Михайлик
Москвич, виснажений, змучений, де його після важких поневірянь
підібрали і врятували від голодної смерті порядні люди, прилашту-
вавши в заводський робітничий колектив.
За свідченнями старожилів у селі загинуло понад 100 чоловік.
Мартиролог жителів с. Семиполки – жертв Голодомору 1932-1933
років укладений за свідченнями очевидців Митрохіної П.Г., 1920 р.н.,
запис зроблено у 2007 р.,; Дяченко Є.М., 1917 р.н., запис зроблено
у 2000 р.; Сизоненко О.С., 1911 р.н., запис зроблено в 1999 р., за-
писали Василенко Н.В., бібліотекар, Поживил Р.І., бібліотекар, По-
ляновська А. Л., директор сільського Будинку культури, а також за
інформацією сільської ради і тритомника «Броварська минувшина»

Демида Іван разом з трьома
дітьми
Нагорна Параска Іванівна
Оришкина мати
Нескородов Максим
(убила мати, щоб не мучився).

декорирование ниши в стене

справочник города павлово

доверие павлово
Новости ФК “Спартак” Москва