Калитянська околиця
На місцевому остерсько-козелець- кому діалекті назва села звучить як Ананасов (порівняйте Остер — Астюр). Кордон Київської і Чернігівської областей у цих місцях не відповідає давнім історичним традиціям. Низка населених пунктів, що здавна належать до калитянської околиці, опинилися на Чернігівщині. Два давні хутори, а нині села-близнята Опанасів і Омелянів, опинилися в різних областях. Давня станція Калита на поштовій дорозі (нині хутір Калита), Омелянів, Опанасів, ГІолуянів — здавна були пов'язані з Калитою.
Нині до Броварського району належить лише Опанасів — найпівнічніше село району. Опанасів — фактично острів серед трьох великих боліт, колишніх озер — Слукова, Лав, Великого болота.
У цій озерно-болотистій місцевості коло величезного озера Слукова люди колись не знали, куди дівати рибу. Зимою пельки (ополонки) були повні риби. Літом тут було багато сіна, а навесні в стожарнях виводились тисячі рябих чайок.
Болото Лави було таким же багатим, як і Слуков. А. Русов у 1896 р. писав: "Болото Лави тільки по краю заросло осокою. Заростання йде швидко в останні 20 років, раніше воно являло собою відкритий водний простір".
В одному з переказів розповідається, що першим тут поселився рибалка Опанас,. Але конкретнішим та історично цікавішим є переказ про двох братів-богатирів Омеляна і Опанаса, які завернули татар і за свій героїчний вчинок одержали земельні наділи-вотчини коло Слукова, де і заснували свої поселення Омелянів і Опанасів. За переказом, після смерті Омеляна на хресті на його могилі написали: чий то хрест — Омелянів. Так і виникла назва села. Це відповідає традиції язичницьких часів, коли на могилі ставили дерев'яний стовп і на ньому писали ім'я похованого вождя.
Переказ про братів-богатирів відносить початки сіл Заворич, Омелянова, Опанасова до княжої доби, до 1223 р.
Перша письмова згадка про Опанасів досить пізня. У 1753 р. згадується хутір Опанасово.1 А вже в 1784 р. в Опанасовому хуторі було досить людно. Тут налічувалося 24 хати і 94 кріпаки поміщиків Барановського, Ханенка, генерал-поручика Дарагана.2
ЩРИІ. іиркк'
Мабуть, це було володіння Барановських ще з козацьких часів, бо сусідній хутір Омелянів згадується раніше Калити, ще в 1628 р. — "і отсидівшого льготу Омелянова".11 З цього випливає, що Омелянів і Опанасів могли існувати ще в Литовські часи.
У 1858 р. в "деревні" Опанасові було 34 двори і 260 кріпаків. Землями володіли спадкоємці ротмістра Баранов-ського, надвірний радник Брюхачов, священик Уманський і козак Климентій Магдик.'1
Після скасування кріпацтва вже вільні опанасівські селяни одержують землі на південний схід від села. Це видно з плану межування 1865 р., що зберігся в бібліотеці HAH України ім. Вернадського.3
Самі селяни і підписали карту землеволодінь. До речі, майже всі вони були грамотні. Опанасівці того часу носили прізвища, які побутують і досі: Швачко, Карпусь, Дужик, Усик, Федоровський, Кондратенко, Яременко, Омеляненко.
Але сільські кутки-вулиці Опанасова називаються зовсім іншими власними назвами — Ковалівка, Редьківка, Левковка, Журавлівка. Мабуть, пам'ять про більш давні часи і тодішніх жителів села.
Недалеко від Опанасова стояв хутір Скаковщина (від калитянського прізвища Скок). Під час колективізації всі калитянські хутори було зселено в один і створено колгосп. У хуторі-колгоспі ГІереможець (ГІереможжя) після війни налічувалося 48 дворів. Під час будівництва калитянського комплексу хутір знесли. Залишилося ще одне кладовище без села.
Сьогодні Опанасів — село старої архітектури і старих людей. У війну село не було спалене. Стоять хати з тих давніх часів. Село забуте державою, старі люди — своїми дітьми. Діти пішли в світ шукати кращої долі. Не відомо, чи знайшли свою долю, але й в рідний Опанасів не повернулися. Старі люди не їдуть у місто до дітей, бо мають гордість вільного господаря і не хочуть бути слугами своїх дітей. Що ми можем для них зробити?
В Опанасові ніколи не було церкви. Тому тут, серед боліт, найкраще збереглися язичницькі обряди і звичаї .
Прокоментуй! on “Калитянська околиця”
Leave a Comment
You must be logged in to post a comment.