Красиве село – Красилівка

Село Красилівка відоме під своєю назвою з люстрації 1636 р як слобода Остерського замку. Воно вже тоді деякий час не платило повинностей. Отже, село засноване значно раніше. Орієнтиром першовитоків села можуть бути перекази, які пояснюють походження його назви. Вона утвердилася вже на початку 17 ст. За матеріалами статбюро Переяславського повіту від 1882 р., назва села походить від імені його першозасновника – Красила.

Місцевий переказ стверджує, що біля Рудки стояв невеликий хутір. У хуторі жили монахи. У них був млин, та в повінь його знесло. Тоді люди стали переселятися ближче до дороги. Серед монахів була Красна бариня. Звідси і назва — Красилівка. Це схема виникнення поселення з требухівського хутора, з давніх Іваничів- Вольниці.

За іншим переказом, — це давні землі Києво-Печерської лаври. Тут перебували душевно хворі, жили монахи, які мали винокурні і господарчі будівлі, вкриті бляхою, пофарбованою в червоний колір. Це надавало поселенню особливо красивого вигляду. Звідси й назва — Красилівка.

Сюжет цього переказу традиційний. Як і багато населених пунктів району, Красилівка могла бути місцем, де Єфрем Переяславський заснував лічниці для хворих, немічних монахів. Безперечно, в своїй першооснові Красилівка — поселення монахів. Вони називали своє поселення красивим. Освічені монахи мали свій стиль образного метафоричного мислення.

Від монастирських людей пішли прізвища двох давніх сільських родин — Дяченко і Ладан:
З матеріалів російського перепису 1666 р. видно, що податки в Красилівці платять близько 20 селянських дворів.

Згадується Красилівка і 1680 р. в описі Києво-Печерської лаври: російський цар Федір Олексійович своєю грамотою подарував Красилівку Лаврі. У 1650 р. село належало гетьману Івану Виговському.11
За даними 1737 р., село мало 47 господарів. А за ревізією 1784 р. в Красилівці вже 96 хат і 333 душі. Значну частину населення становили козаки: проживало тут 20 виборних козаків і 19 підпомічників. Козацькими були вулиці-кутки: Ковальська, Горошкова, Комлицька і Раків хутір.

Монастирські повинності не були обтяжливими, відробіток випадав 2 дні на тиждень. Та бувало по-всякому.

у 1787 р. згадується лаврський прикажчик Троєщинської вотчини Андрій Роговенко, який “бив смертним боєм” красилівського жителя Мартина Менжиченка (оригінальне трактування красилівського прізвища Менжега).

Населення Красилівки зростає. У 1858 р. тут уже 185 дворів і 982 жителі, а 1897 р. аж 338 дворів і 1735 жителів. У ті часи Красилівка бул;і типовим монастирсько-козацьким селом. У церковно-приходській школі навчалося 80 учнів.

Після більшовицької навали, в 1921 р. в селі утворилася комуна “Шлях освіти”. Населення в 1923 р. зростає до 2225, а в 1939р. – до 3129 чоловік.

Красилівка розкинулася біля річки Красилівки, яку місцеві Жителі називають Рудкою. Традиційна броварська назва малої річки. Красилівські кутки – це вулиці Зацорківська, Комницька, Димерський шлях, Ладанська, Раковий хутір, Броварський хутір, Топорна вулиця. Вулиця, що веде до сільського кладовища, має своєрідну назву Мертва. Між Гоголевим і Красилівкою болото Вовнище. Багато топонімічних назв, на жаль, втрачено.
Красилівка вся в городах і городині. Місцеві жителі називають себе пучков’язами. В’яжуть городину в пучки і продають у Києві.

Красується Красилівка – під хатами ростуть жоржини, айстри, бузок любисток. Квіти, що бережуть житло від недобрих людей і злих духів.

За матеріалами: Гузій Володимир. Золота очеретина: Броварщина. Історико-краєзнавчі нариси. – Броварі, 1997.