Селились тут на монастирських землях, ставали монастирськими людьми.
Монастирські люди займалися, як і скрізь у ті часи в нашому краї, лісовим
промислом. Назва сільського кутка Дьогтярина є свідченням про цей промисел в
урочищі, де росли березові ліси. Монастирські промисли були тут досить значними,
бо Требухів стає одним із найбільших сіл. До монастирських людей підселяються і
козаки з хутора бориспільського сотника. Село стає монастирсько-козацьким.
За чиїмось диявольським задумом у шестидесяті роки 20 ст. цвинтар спотворено
траншеями, і останки князів, генералів, панів, козаків та селян викинуто на
сміття. І так було не тільки в Семиполках. На місці некрополів будувати
господарські будівлі. Може, хоч наші розумніші потомки поставлять на місці
200-літнього цвинтаря пам'ятний хрест?