Доля сотницького колгоспу досить незвичайна. Засновник нового хутора, пізніше
голова колгоспу, Юхим Бабич у 1914 р. потрапив до німецького полону. Повернувся
вже 1920 р. з дружиною-німкенею з наміром "зробити хутір". Забирав з собою
майстрів — теслів, ковалів та інших. Зробив на хуторі січкарню, олійницю, млин,
крупорушку, вітряк. Жінки їхали на хутір неохоче, говорили: "Нема церкви, не
підемо."
Син Петра Половцева Андрій, поручик кавалергардського Його величності полку,
пішовши у відставку, створює в селі на п'яти тисячах десятин землі зразкову
економію з молочною фермою, продукція якої вивозилася до Києва. Своєму
управляючому Радзевичу він платить 300 крб. на рік, а економці Горецькій — 400
крб. Шість дівчат-служниць отримують по ЗО крб. на рік.