Боннський був не простим шляхтичем, а намісником остерського старости, бо
щорічно отримував по 50 злотих з королівської казни. До шляхтича, очевидно,
почали підселятися козаки Сагайдачного, і трохи південніше дотатарського
поселення виникає слобода Семиполки. В козаччину за Остром уже починалися
московські землі, і московсько-української торгівлі майже не було, А от древня
дорога з Літок на Ніжин відроджується знову, знову обози по ній піднімають
пиляву. Там, де вона пересікалася з древньою Київською дорогою, і оселився
шляхтич. А вже вздовж дороги почали селитися й козаки, і Уланська дорога стала
центральною вулицею села. Пізніше тут виник цвинтар, збудували церкву, земську
школу.
Якщо дотримуватись татарської версії, то село дістало свою назву після
татарського розору. Але ж воно, безперечно, було і до того часу і якось
називалося. Але як? Можливо, теж Семиполки. Відомо, що князь Володимир Великий
заселив ці місця людьми з інших країв. Найбільш достовірною є версія, що сюди
переселялися люди з княжого сіверського града Любеча. Звідти вони, за традицією,
перенесли свої назви в місця своїх нових поселень. Річку в Літках назвали Любич,
бо там усе було для них звично. А озеро серед сущі і безріччя назвали Иелюбич.
Поселення в околицях Остра назвали Любечанінов і т. ін. На своє нове поселення
вони перенесли ще одну любечівську назву озера Симпол і річки