До нас, на Броварщину

 
Монастирські селяни трсбухівської вотчини платили хлібний податок за землю, за пасовиська, за вінчання в церкві, за переїзд через монастирські річки, за помол у млині. А ще платили подушну подать і подать державі па утримання війська. Та загалом монастирські повинності не були дуже обтяжливі, і село росло й розвивалось. У 1737 р. тут було 77 монастирських дворів і 20 козацьких, 799 душ населення.1"



Справжніми катастрофами-потопами були для села деснянські повені. Найбільша з них знаменита очаківська повінь 1845 р. па Десні і Дніпрі. Вода піднялася па сім метрів і зруйнувала Старе село. Вцілілі жителі переселились на лівий берег, де на найвищому місці свиноїдсько'і гряди заснували нове, село.