Одне з корінних поселень виникло в північній околиці села на глиняному горбі
вододілу річечок Кривої, притоки Десни і Пилявки, притоки Трубежа і Дніпра.
Горби не такі вже й високі, всього якийсь десяток метрів, але з них
відкриваються кілометрові далі, чудові перспективи. Саме по цих вершинах
вододілу, як і в Богданівці, проходила в давнину древня билинна королівсько-
княжа дорога з Києва до Чернігова. Це єдиний маршрут дороги, бо зі сходу
простяглися численні, колись труднопрохідні трубізькі болота, із заходу стояли
густі ліси, лежали сипучі піски Галаковщини, а ще далі, уже в заплаві Десни, –
болото Оврут. Ця вічна дорога і на північ, і на південь від Семиполок у різні
часи пролягала різними маршрутами: і через Остер, і через Козелець – Ніжин, і на
південь через Броварі або через Пухівку. Але всі маршрути проходили через
Семиполки.
Найдавніші письмові українські джерела про наш край, які дійшли до нас, описують
події, пов'язані з селом Свиноїди. Це судові справи за володіння свиноїдськими
землями між остерським боярином Семеном Рожи- новським і київськими
монастирями.1 Цим документам більше 400 років, і написані вони тодішньою
українською мовою. Зберігаються ці справи в інституті рукописів ПАНУ, інших
державних архівах. Ще з 1569 р. Свиноїди відомі як цінне і давнє володіння
Видубицького монастиря. А у 1576 р. Семен Рожиновський робить наїзд на спірні
церковні землі, виправдовуючись тим, що не встановлено точних кордонів
монастирських земель і його власних володінь.