До нас, на Броварщину

 
В одному з поширених переказів розповідається, що в часи гетьмана Мазепи тут вирубали ліси, щоб спостерігати за наближенням татар до Гоголева. Звідси і назва — Плоске. Але в часи Мазепи татари вже не загро­жували ні Плоскому, ні Гоголеву. Плосківські ліси вирубані значно раніше, спочатку на будівельний ліс, а пізніше, в часи Корецьких—Аксаків, на дьоготь, смолу, поташ. У річечці Смолянці часто знаходили затонулі дубові колоди. Напевне, цей ліс сплавляли водою на лісопильні Русанова, про які згадує Павло Алепський у 1(552 р. За іншим варіантом переказу, в Гоголеві стояло військо, яке розчищало місцевість від лісу. Очевидно, це слід козацького заселення Плоского.



Якщо дотримуватись татарської версії, то село дістало свою назву після татарського розору. Але ж воно, безперечно, було і до того часу і якось називалося. Але як? Можливо, теж Семиполки. Відомо, що князь Володимир Великий заселив ці місця людьми з інших країв. Найбільш достовірною є версія, що сюди переселялися люди з княжого сіверського града Любеча. Звідти вони, за традицією, перенесли свої назви в місця своїх нових поселень. Річку в Літках назвали Любич, бо там усе було для них звично. А озеро серед сущі і безріччя назвали Иелюбич. Поселення в околицях Остра назвали Любечанінов і т. ін. На своє нове поселення вони перенесли ще одну любечівську назву озера Симпол і річки