У посаді довкола гори місцеві жителі возили возами людські кості. Поховання були
сімейні, по 5—6 чоловік, дитячі й дорослі, без домовин, загорнуті в якісь
тканини. Це сліди якоїсь катастрофи, можливо середньовічного мору в
післятатарські часи, судячи з нетрадиційності поховання в середині культурного
шару. Чи то сліди якоїсь із татарських навал?
Можна також однозначно стверджувати, що в урочищі Горочани стояло давньоруське
поселення. Слово "Горочани" може означати "град" — тут простежується схожість із
чеськими Градчанами, або ж назву дерев'яних веж — городниць, горочан.