Найстаріше історичне село трубізького регіону і всього "князівства Бровар" —
Світильне. Це сторожова кріпос.ть на рубежі, сіверська столиця на березі Трубежа.
Місцева приказка говорить: "Світильново, Заворичі, Бервиці, Мокрець — і світу
кінець". Так виражалась єдність броварської етнічної території. Уже там, за
Трубежем, починались густі і величезні болотисті басансько-остерські нетрі.
Село виникло в урочищі понад берегом річечки Стариці, на горбку серед боліт
Плави, Семенового, Пузирьового, Романового. У цьому місці в давнину стояв хутір
сотника. Йому належали й навколишні землі над річкою. Тут була левада сотника,
пізніше вигін, росли дуби, гай. Це був борис.иільський сотник, а не
гоголівський, бо хоч Гоголів і розташований недалеко за болотистою долиною річки
Рудки-Красилівки-Сгариці, але заселення требухівських земель, згідно з
письмовими джерелами, велося власниками Борисполя. А сам Требухів належав до
Бориспільської сотні. У документах бориспільського магістрату в лютому 1662 р.
записано: "Бориспільський полковник Григорій Гаркуша забрав хутір у Требухові,
що залишився після смерті Кирика, його жінки і синів, замовив упокой у отця
Симеона, священика требуховського, на чотири душі умертвенних, забрав
кириковський кгрунт".2