Монастирські селяни трсбухівської вотчини платили хлібний податок за землю, за
пасовиська, за вінчання в церкві, за переїзд через монастирські річки, за помол
у млині. А ще платили подушну подать і подать державі па утримання війська. Та
загалом монастирські повинності не були дуже обтяжливі, і село росло й
розвивалось. У 1737 р. тут було 77 монастирських дворів і 20 козацьких, 799 душ
населення.1"
Давня родова легенда. Достовірність її дуже висока. Вона свідчить про
післятатарське заселення Требухова. Слово "ключник" давньоруське, але київським
ключником був і Станіслав Вигура, засновник Вигурівіцини.