Монастирські селяни трсбухівської вотчини платили хлібний податок за землю, за
пасовиська, за вінчання в церкві, за переїзд через монастирські річки, за помол
у млині. А ще платили подушну подать і подать державі па утримання війська. Та
загалом монастирські повинності не були дуже обтяжливі, і село росло й
розвивалось. У 1737 р. тут було 77 монастирських дворів і 20 козацьких, 799 душ
населення.1"
Можливо, обидві версії складають першооснову утворення назви села, але
закріпилась ця назва з будівництвом городища і сторенням світлової системи
сповіщення вогнем про небезпеку ворожих степових нападів. За переказом, на
трубізькому березі стояли світила, про наближення ворога попереджав сигнальний
вогонь, вогняна сигнальна естафета — "пустити червоного півня". Ця версія
стикується з походженням назви річки Трубіж-Рубіж. Старі люди розповідали, що
степові орди від Переяслава йшли долиною Трубежа. У туман використовували іншу
звукову систему — трембіти спрямованого звуку.