До нас, на Броварщину

 
Якщо дотримуватись татарської версії, то село дістало свою назву після татарського розору. Але ж воно, безперечно, було і до того часу і якось називалося. Але як? Можливо, теж Семиполки. Відомо, що князь Володимир Великий заселив ці місця людьми з інших країв. Найбільш достовірною є версія, що сюди переселялися люди з княжого сіверського града Любеча. Звідти вони, за традицією, перенесли свої назви в місця своїх нових поселень. Річку в Літках назвали Любич, бо там усе було для них звично. А озеро серед сущі і безріччя назвали Иелюбич. Поселення в околицях Остра назвали Любечанінов і т. ін. На своє нове поселення вони перенесли ще одну любечівську назву озера Симпол і річки



Селились тут на монастирських землях, ставали монастир­ськими людьми. Монастирські люди займалися, як і скрізь у ті часи в нашому краї, лісовим промислом. Назва сільського кутка Дьогтярина є свідченням про цей промисел в урочищі, де росли березові ліси. Монастирські промисли були тут досить значними, бо Требухів стає одним із найбільших сіл. До монастирських людей підселяються і козаки з хутора бориспільського сотника. Село стає монастирсько-козацьким.