Назва Сотницького хутора зберігалася за селом ще в довоєнні і післявоєнні роки.
Аж у часи Брежнєва її замінено назвою колгоспу — "Переможець". Так стали писати
в документах і на топографічних картах. Навіть спомин про сотника комусь не
давав спокою, от і стерли "націоналістичні", "хуторянські" назви з географічної
карти.
Перша письмова згадка про Світильне відома від 1362 р. Коли всі землі від Десни
до Трубежа, від Рожнів до Світильного переходять у- власність князя Юрія
Івановича Половця.1 Після татарської навали не пройшло і ста років, як Світильне
піднялося з руїн. Місцеве населення врятувалося в трубізьких болотах і лісах.