Восени 1941 р., прикриваючи Бориспільську дорогу, тут стояв в обороні на Рудці
харківський партизанський загін. Та хіба могли затримати 90 партизанів 4
німецькі дивізії? Половина тих харків'ян загинули і поховані в братській могилі
в центрі села. У роки німецької окупації з села на роботи до Німеччини було
вивезено 330 чоловік, 23 з них загинули. З 916 требухівців призову 1941 р. з
війни не повернулися більше 400. Загинули майже всі хлопці — випускники
Требухівсько'і школи 1939 1941 рр.
Село виникло в урочищі понад берегом річечки Стариці, на горбку серед боліт
Плави, Семенового, Пузирьового, Романового. У цьому місці в давнину стояв хутір
сотника. Йому належали й навколишні землі над річкою. Тут була левада сотника,
пізніше вигін, росли дуби, гай. Це був борис.иільський сотник, а не
гоголівський, бо хоч Гоголів і розташований недалеко за болотистою долиною річки
Рудки-Красилівки-Сгариці, але заселення требухівських земель, згідно з
письмовими джерелами, велося власниками Борисполя. А сам Требухів належав до
Бориспільської сотні. У документах бориспільського магістрату в лютому 1662 р.
записано: "Бориспільський полковник Григорій Гаркуша забрав хутір у Требухові,
що залишився після смерті Кирика, його жінки і синів, замовив упокой у отця
Симеона, священика требуховського, на чотири душі умертвенних, забрав
кириковський кгрунт".2