У посаді довкола гори місцеві жителі возили возами людські кості. Поховання були
сімейні, по 5—6 чоловік, дитячі й дорослі, без домовин, загорнуті в якісь
тканини. Це сліди якоїсь катастрофи, можливо середньовічного мору в
післятатарські часи, судячи з нетрадиційності поховання в середині культурного
шару. Чи то сліди якоїсь із татарських навал?
Прізвище Печуренко неодноразово згадується серед жителів Семиполок у російських
переписних книгах 1666 р. В одному з народних переказів саме Печура називається
першопоселенцем.1