Броварщина — давній рибальський край. Колись тут було море риби, а зараз уже
немає. Соболівські околиці були багаті на рибні озера і річки. Ще в 1831 р. О.
Шафонський писав, що Дніпро і Десна за рибними запасами не поступаються Волзі й
Уралу, "а навесні й осетра доволі!"1 Час, коли жив легендарний Соболь, точно
встановити неможливо, але це ім'я свідчить про його с.іверське походження.
Соболь — досить поширена в районі власна назва — дід Соболь з Пухівки,
гоголівський сотник Соболь, урочище Соболева гора, димерська вулиця Соболівка.
Серед Київських жителів 20-х рр. 17 ст. згадується Спиридон Соболь — слуга
митрополита Петра Могили, відомий друкар Печерс.ької лаври. У ті часи Соболівка
належала до лаврських земель.2
Найстаріше історичне село трубізького регіону і всього "князівства Бровар" —
Світильне. Це сторожова кріпос.ть на рубежі, сіверська столиця на березі Трубежа.
Місцева приказка говорить: "Світильново, Заворичі, Бервиці, Мокрець — і світу
кінець". Так виражалась єдність броварської етнічної території. Уже там, за
Трубежем, починались густі і величезні болотисті басансько-остерські нетрі.