Селились тут на монастирських землях, ставали монастирськими людьми.
Монастирські люди займалися, як і скрізь у ті часи в нашому краї, лісовим
промислом. Назва сільського кутка Дьогтярина є свідченням про цей промисел в
урочищі, де росли березові ліси. Монастирські промисли були тут досить значними,
бо Требухів стає одним із найбільших сіл. До монастирських людей підселяються і
козаки з хутора бориспільського сотника. Село стає монастирсько-козацьким.
Інші сільські кутки — то козацькі хутори-зимівники, що з часом злилися в одне
село. Злиття це відбулося вже після козацьких воєн. Московський перепис 1666 р.
фіксує в селі 17 дворів, які платять податки. Козацькі двори до цього перепису
не входять.