Боннський був не простим шляхтичем, а намісником остерського старости, бо
щорічно отримував по 50 злотих з королівської казни. До шляхтича, очевидно,
почали підселятися козаки Сагайдачного, і трохи південніше дотатарського
поселення виникає слобода Семиполки. В козаччину за Остром уже починалися
московські землі, і московсько-української торгівлі майже не було, А от древня
дорога з Літок на Ніжин відроджується знову, знову обози по ній піднімають
пиляву. Там, де вона пересікалася з древньою Київською дорогою, і оселився
шляхтич. А вже вздовж дороги почали селитися й козаки, і Уланська дорога стала
центральною вулицею села. Пізніше тут виник цвинтар, збудували церкву, земську
школу.
За переказом, усіх жінок і дітей татари вивели до ближнього лісу, до лісового
озера і там різали дітей на очах у матерів, а щоб не було чути людських криків,
били у великий барабан. Озеро з того часу і зветься Червивим. Чи то від пролитої
крові — Червене, чи то від людських трупів — Червиве. У довготривалій обороні
загинуло чоловіче населення, і тому татари помстилися, за своєю традицією, на
жінках і дітях.