У околицях хутора привертає увагу Випіепська дорога, що пролягла давно в напрямі
Димерки, на Старий шлях, повз озерце Л узки. Випіепська дорога — залишок
древньої дороги, що йшла* по вершинах, підвищених місцях від київських переправ.
Можливо, це історичний напрям Басанської дороги, Бакаївського шляху. Серед інших
топонімів — Половкове озеро, Зайцева долина, Кумині долини, Дюлюрків ліс.
Перша письмова згадка про Світильне відома від 1362 р. Коли всі землі від Десни
до Трубежа, від Рожнів до Світильного переходять у- власність князя Юрія
Івановича Половця.1 Після татарської навали не пройшло і ста років, як Світильне
піднялося з руїн. Місцеве населення врятувалося в трубізьких болотах і лісах.