У вересні 1941 р. в хаті лісника залишили пораненого командира зведеного загону
моряків Дніпровської військової флотилії, того загону, який згадують і в
Світильному, і в Гоголеві, і в Русанові. Відомо, що командиром загону був майор
Добржинський, за свідченням місцевих жителів, родом із Кавказу. Ллє точно його
ім'я не встановлено. Безіменні останки з матроських могил з околиць Травня
переноховано в 1975 р. в братській могилі села Русанова.
Свою назву Перемога хутір успадкував, напевне, від перемоги над зазимськими
куркулями в 1920 р. Щезли з карти недавні перемоги війни, а давня перемога над
українським селом збереглася V 1920 p., коли Зазим'я було спалене, частина його
жителів переселилися на нове місце, на землі за лісом. Першими переселенцями
були Радченко, Барбон, Яковенко. Зазим'я завжди мало недостатньо орної землі, і
ймовірно, що ці далекі від села піщані землі віками належали його жителям, чи не
з часів Солов'я. І це вікове межування збереглося аж до нашого часу. Влітку 1630
р. Петро Могила, взявши в облогу Зазим'я, зібрав хліб на зазимовських полях,
порубав у лісі бортні дерева. Десь тут був у ті ж часи і зазимовський скиток
монахів.