В одному переказі-притчі розповідається про жорстокість шляхтича і його смерть:
"їхав якось польський пан з Літок, у вовчий час, у місяць лютий. їхав кіньми, в
кожухах з жінкою і малою дитиною. І напали на них вовки серед лісу. Втікали, але
вовки, от-от доженуть. 1 тоді викинув пан вовкам дитину. Та вовки дитину, жінку
і коней не зачепили, а ще з більшою люттю накинулись на пана і розірвали його".
Така легенда про смерть шляхтича і вовче лицарство. Вона може бути схожа на
правду, адже середньовіччя було жорстоким, дитяче життя тоді зовсім не
цінувалося. Дитина, очевидно, була від жінки-русинки, і шляхтич міг не жаліти
чужої крові. А вовче благородство теж відоме, бо вовки тільки в крайньому разі
кидаються на людей.
Остання в родині семиполківських Хованських — "бариня" Хованська, яка живе тут з
1825 р. по 1840 р., має кріпаків не тільки в навколишніх селах, айв Острі та
Києві. Княгиня Хованська мала доньку богданку-підкидька, яку виховувала в
Петербурзі і видала заміж за генерала від кавалерії, кавалера орденів
Володимира, Анни, Станіслава, Павла Олфер'єва (Алфер'єва), учасника
наполеонівських воєн."