У посаді довкола гори місцеві жителі возили возами людські кості. Поховання були
сімейні, по 5—6 чоловік, дитячі й дорослі, без домовин, загорнуті в якісь
тканини. Це сліди якоїсь катастрофи, можливо середньовічного мору в
післятатарські часи, судячи з нетрадиційності поховання в середині культурного
шару. Чи то сліди якоїсь із татарських навал?
За ревізією 1784 р., в козацькому Плоскому стояло 5С хат, у яких жили 262 душі.
Діяла в Плоскому і давня церква, бо в Київській академії ще в 1764 р. вчився син
священика з Плоского Лаврентій Мензеховський ("превосходно изрядного успеха").