У посаді довкола гори місцеві жителі возили возами людські кості. Поховання були
сімейні, по 5—6 чоловік, дитячі й дорослі, без домовин, загорнуті в якісь
тканини. Це сліди якоїсь катастрофи, можливо середньовічного мору в
післятатарські часи, судячи з нетрадиційності поховання в середині культурного
шару. Чи то сліди якоїсь із татарських навал?
Справжніми катастрофами-потопами були для села деснянські повені. Найбільша з
них знаменита очаківська повінь 1845 р. на Десні і Дніпрі. Вода піднялася на сім
метрів і зруйнувала Старе село. Вцілілі жителі переселились на лівий берег, де
на найвищому місці овипоїдської гряди заснували нове село.