Перша письмова згадка про Світильне відома від 1362 р. Коли всі землі від Десни
до Трубежа, від Рожнів до Світильного переходять у- власність князя Юрія
Івановича Половця.1 Після татарської навали не пройшло і ста років, як Світильне
піднялося з руїн. Місцеве населення врятувалося в трубізьких болотах і лісах.
Очевидно, ця катастрофа і перервала розвиток Світильного. Забули тоді люди свої
святині — легенди, пісні, казки. Хоч люди тут жили здавна, про що свідчать
знайдені в цих місцях кам'яні сокири і інші предмети давнього часу, але
язичницькі перекази не збереглися. До нас дійшов лише переказ про церкву з
людьми, які провалились крізь землю в урочищі Постови- товому, і аналогічний
переказ про якусь царицю, яка закляла поселення і затопила його в трясовині в
Западній долині.