До нас, на Броварщину

 
Очевидно, ця катастрофа і перервала розвиток Світильного. Забули тоді люди свої святині — легенди, пісні, казки. Хоч люди тут жили здавна, про що свідчать знайдені в цих місцях кам'яні сокири і інші предмети давнього часу, але язичницькі перекази не збереглися. До нас дійшов лише переказ про церкву з людьми, які провалились крізь землю в урочищі Постови- товому, і аналогічний переказ про якусь царицю, яка закляла поселення і затопила його в трясовині в Западній долині.



За переказом, усіх жінок і дітей татари вивели до ближнього лісу, до лісового озера і там різали дітей на очах у матерів, а щоб не було чути людських криків, били у великий барабан. Озеро з того часу і зветься Червивим. Чи то від пролитої крові — Червене, чи то від людських трупів — Червиве. У довготривалій обороні загинуло чоловіче населення, і тому татари помстилися, за своєю традицією, на жінках і дітях.