У пізніші часи в селі за традицією так і існували дві громади — сільська і
козацька. Козацька громада мала свого старосту, свої хлібні магазини-склади,
по-місцевому гамазеї.
Перша письмова згадка про Світильне відома від 1362 р. Коли всі землі від Десни
до Трубежа, від Рожнів до Світильного переходять у- власність князя Юрія
Івановича Половця.1 Після татарської навали не пройшло і ста років, як Світильне
піднялося з руїн. Місцеве населення врятувалося в трубізьких болотах і лісах.