Броварщина — давній рибальський край. Колись тут було море риби, а зараз уже
немає. Соболівські околиці були багаті на рибні озера і річки. Ще в 1831 р. О.
Шафонський писав, що Дніпро і Десна за рибними запасами не поступаються Волзі й
Уралу, "а навесні й осетра доволі!"1 Час, коли жив легендарний Соболь, точно
встановити неможливо, але це ім'я свідчить про його с.іверське походження.
Соболь — досить поширена в районі власна назва — дід Соболь з Пухівки,
гоголівський сотник Соболь, урочище Соболева гора, димерська вулиця Соболівка.
Серед Київських жителів 20-х рр. 17 ст. згадується Спиридон Соболь — слуга
митрополита Петра Могили, відомий друкар Печерс.ької лаври. У ті часи Соболівка
належала до лаврських земель.2
Стратегічне будівництво першокласної трансєвропейської дороги від Балтики до
Чорного моря активізувалося після поразки Російської імперії в Кримській війні.
Будувалась дорога традиційно. Виймали чорний мул до глини, засипали сірою і
червоною глиною. На глину клали бутове каміння, а по боках дороги — дубові
плахи, щоб дорога не розсувалась. Дорогу, викладену бутовим камінням, місцеві
жителі назвали "гарбузовою". Завершили будувати дорогу в 1861 р. Коли будувалось
Санкт-Иетербурзьке шосе, серед грабарів був і димерчанин Скиба, який при
будівництві мав сторожку і в ній жив.