Одне з корінних поселень виникло в північній околиці села на глиняному горбі
вододілу річечок Кривої, притоки Десни і Пилявки, притоки Трубежа і Дніпра.
Горби не такі вже й високі, всього якийсь десяток метрів, але з них
відкриваються кілометрові далі, чудові перспективи. Саме по цих вершинах
вододілу, як і в Богданівці, проходила в давнину древня билинна королівсько-
княжа дорога з Києва до Чернігова. Це єдиний маршрут дороги, бо зі сходу
простяглися численні, колись труднопрохідні трубізькі болота, із заходу стояли
густі ліси, лежали сипучі піски Галаковщини, а ще далі, уже в заплаві Десни, –
болото Оврут. Ця вічна дорога і на північ, і на південь від Семиполок у різні
часи пролягала різними маршрутами: і через Остер, і через Козелець – Ніжин, і на
південь через Броварі або через Пухівку. Але всі маршрути проходили через
Семиполки.
Колишні козацькі землі Світильного гетьман Скоропадський передає в 1713 р. у
володіння київському полковнику Антону Танському. Управління київського полку
того часу перебувало в Козельці. У 1784 році Світильне налічує 157 хат, з яких
97 козацьких, тут проживає 580 душ. Кріпаки 1 землі належать бунчуковому
товаришу Антону Александровичу, який мав свій маєток і землі ще і в Калиті,
через що його світильнівські землі і називають Калитенщина.