До нас, на Броварщину

 
Боннський був не простим шляхтичем, а намісником остерського старости, бо щорічно отримував по 50 злотих з королівської казни. До шляхтича, очевидно, почали підселятися козаки Сагайдачного, і трохи південніше дотатарського поселення виникає слобода Семиполки. В козаччину за Остром уже починалися московські землі, і московсько-української торгівлі майже не було, А от древня дорога з Літок на Ніжин відроджується знову, знову обози по ній піднімають пиляву. Там, де вона пересікалася з древньою Київською дорогою, і оселився шляхтич. А вже вздовж дороги почали селитися й козаки, і Уланська дорога стала центральною вулицею села. Пізніше тут виник цвинтар, збудували церкву, земську школу.




Після зникнення системи доріг княжих часів через ці місця проходить Старий шлях із Димерки на Броварі, стара поштова дорога. У різні часи тут стояли поодинокі хати, лісові казарми, шинок, свята криниця. Шлях розділяв зазимські і красилівс.ькі землі. Нова дорога — побудоване в 1861 р. Санкт-ТІетербурзьке шосе — минула це місце, бо йшла прямо через ліс. Старий же шлях має свою історію. Цим шляхом не раз їхав Тарас. Шевченко, їхали царі. Йшли богомольці з усіх усюд до Печерської лаври. Саме тут вони зупинялися біля кринички з святою водою. Поряд був шинок. За переказом, його бездітний власник закопав поблизу "кожу" золота. Ще в кінці 17 ст. у цих місцях, в урочищі