Мабуть, 1508 р. — час поселення в урочищі Іваничі. Зараз такого топоніма на
території села вже немає, зате збереглися схожі з ним місцеві прізвища Іваненко,
Іваницький. Після розорення Києва татарами Менглі-Гірея в 1482 р. литовці звезли
до Києва на відбудову замку до 20 тисяч людей. Очевидно, це й був час ключника
Треби. Серед втікачів і Іван, засновник Іваничів, і Сергій Глуховс.ький, і
ключник Треба. Втікачі могли бути родом із-за Дніпра, з білоруських земель.
Форма назви села Іваничі схожа на задніпровську традицію (Літковичі). Ще й
донині село Требухів виділяється специфічним своїм діалектом: "кунь", "вул",
"пул"… — це ознаки поліського північноукраїнського діалекту.
На болоті кілька островів, що не затоплюються водою: Бондарів острів в урочищі
Шаламовому, Калюпин острів. Зеленою стіною стоїть ліс на острові. Це найбільший
трубізький острів з лісовими урочищами Леськове, Кривий Ріг, Ревине — залишками
тих лісів, що ще донедавна покривали околиці Світильного. У старовину ці місця
славились єзями і єзовищами, осетровими луками, бобровими гонами і землею
бортною. Під Городищем води Трубежа, а за ними — піщано-соснові береги Шумаківки.
Особливо красиве Світильне навесні, коли води Трубежа розливаються по широкій
заплаві. Стоїш на історичній горі, на древньому городищі, а перед твоїм зором
зливається в одне простір і ліс, історія і краса.