У переказі, записаному від Євдокії Дідусь, розповідається: "Був землетрус і
наплив піску і мулу, який знищив город Чан. Після землетрусу жив в Києві король,
і держав в тюрмі 6 чоловік. А ключником був Треба, який і випустив їх. Забрались
вони в глухе місце, що лісом поросло, і там оселились. Коли король помер, то
забрали вони з Києва і свої сім'ї. До них стали прибувать люди і поставили
маленьку церкву. Прізвища гіершопоселенців були: Хромець, Шуляк, Кривенко,
Корнійко, Мельниченко, Дідусь і Треба. Найстарішим серед них був Дідусь".
Саме при ній, на найвищому горбі — Михалевій горі — і було дотатарське
поселення. Михаль був першим засновником поселення під горою, біля Лядського
озера. Він мав спостережний пункт виглядку на горі. Під горою було ще одне озеро
Печурине, а недалеко ще й озеро Курган, древні могилки. Михаль, можливо, був
монахом-печурою і мав там коло лісу свою напівземлянку- печурку, скиток. ГІечура
— одне з старовинних родових прізвищ, а