До нас, на Броварщину

 
Назва Сотницького хутора зберігалася за селом ще в довоєнні і післявоєнні роки. Аж у часи Брежнєва її замінено назвою колгоспу — "Переможець". Так стали писати в документах і на топографічних картах. Навіть спомин про сотника комусь не давав спокою, от і стерли "націоналістичні", "хуторянські" назви з географічної карти.



В одному з поширених переказів розповідається, що в часи гетьмана Мазепи тут вирубали ліси, щоб спостерігати за наближенням татар до Гоголева. Звідси і назва — Плоске. Але в часи Мазепи татари вже не загро­жували ні Плоскому, ні Гоголеву. Плосківські ліси вирубані значно раніше, спочатку на будівельний ліс, а пізніше, в часи Корецьких—Аксаків, на дьоготь, смолу, поташ. У річечці Смолянці часто знаходили затонулі дубові колоди. Напевне, цей ліс сплавляли водою на лісопильні Русанова, про які згадує Павло Алепський у 1(552 р. За іншим варіантом переказу, в Гоголеві стояло військо, яке розчищало місцевість від лісу. Очевидно, це слід козацького заселення Плоского.