Стратегічне будівництво першокласної трансєвропейської дороги від Балтики до
Чорного моря активізувалося після поразки Російської імперії в Кримській війні.
Будувалась дорога традиційно. Виймали чорний мул до глини, засипали сірою і
червоною глиною. На глину клали бутове каміння, а по боках дороги — дубові
плахи, щоб дорога не розсувалась. Дорогу, викладену бутовим камінням, місцеві
жителі назвали "гарбузовою". Завершили будувати дорогу в 1861 р. Коли будувалось
Санкт-Иетербурзьке шосе, серед грабарів був і димерчанин Скиба, який при
будівництві мав сторожку і в ній жив.
У посаді довкола гори місцеві жителі возили возами людські кості. Поховання були
сімейні, по 5—6 чоловік, дитячі й дорослі, без домовин, загорнуті в якісь
тканини. Це сліди якоїсь катастрофи, можливо середньовічного мору в
післятатарські часи, судячи з нетрадиційності поховання в середині культурного
шару. Чи то сліди якоїсь із татарських навал?