Село виникло в урочищі понад берегом річечки Стариці, на горбку серед боліт
Плави, Семенового, Пузирьового, Романового. У цьому місці в давнину стояв хутір
сотника. Йому належали й навколишні землі над річкою. Тут була левада сотника,
пізніше вигін, росли дуби, гай. Це був борис.иільський сотник, а не
гоголівський, бо хоч Гоголів і розташований недалеко за болотистою долиною річки
Рудки-Красилівки-Сгариці, але заселення требухівських земель, згідно з
письмовими джерелами, велося власниками Борисполя. А сам Требухів належав до
Бориспільської сотні. У документах бориспільського магістрату в лютому 1662 р.
записано: "Бориспільський полковник Григорій Гаркуша забрав хутір у Требухові,
що залишився після смерті Кирика, його жінки і синів, замовив упокой у отця
Симеона, священика требуховського, на чотири душі умертвенних, забрав
кириковський кгрунт".2
Алфер'єв переїздить до Семиполок і стає власником 7000 десятин землі —
найбільшим землевласником Остерщини. Відома його пристрасть до полювання на
вовків. Він будує винокурний завод, кінський завод, завод "шпанських"
(іспанських) овець, закладає і регулярний парк в англійському стилі, рештки
якого збереглися до нашого часу, висаджує клени, тополі, рідкісні на той час
каштани і багато сортів бузку. З родини Алфер'євих виходять відомі лікарі. З
ними має дружні стосунки російський письменник Лєсков. Дочка Алфер'єва Анна
виходить заміж за прапорщика лейб-гвардії, майбутнього генерал-майора артилерії
Петра Половцева. У 1870 р. Софія Алфер'єва, вдова генерала, виставила своє
помістя на продаж. Сімейство Половцевих, як і Алфер'євих, Хованських, належить
до вищого дворянства Санкт- Петербурзької губернії. Племінник Петра Половцева —
член Державної Ради, а син його в 1917 р. — комендант Петрограда. Чи мають
якийсь зв'язок петербурзькі Половцеви з князем Половцем-Рожиновським — не
встановлено.