Свою назву Перемога хутір успадкував, напевне, від перемоги над зазимськими
куркулями в 1920 р. Щезли з карти недавні перемоги війни, а давня перемога над
українським селом збереглася V 1920 p., коли Зазим'я було спалене, частина його
жителів переселилися на нове місце, на землі за лісом. Першими переселенцями
були Радченко, Барбон, Яковенко. Зазим'я завжди мало недостатньо орної землі, і
ймовірно, що ці далекі від села піщані землі віками належали його жителям, чи не
з часів Солов'я. І це вікове межування збереглося аж до нашого часу. Влітку 1630
р. Петро Могила, взявши в облогу Зазим'я, зібрав хліб на зазимовських полях,
порубав у лісі бортні дерева. Десь тут був у ті ж часи і зазимовський скиток
монахів.
І сьогодні окрасою села та предметом гордості Світильного є древнє городище, яке
прекрасно збереглося в центрі села. Кількаметрові земляні вали, сліди древнього
рову, що заповнювався водою. Посеред городища стояла церква. Напевно, церква в
середині городища була ще одним внутрішнім укріпленням. Таку ж роль відігравала
й Десятинна церква в Києві. Городище мало одні красиві дубові ворота і криницю.
За своїми розмірами воно належить до найбільших давніх княжих городищ України —
складна інженерна споруда. Глину для міцності його валів возили з урочища
Постовитового. Поверх оборонного частоколу складали товсті колоди, які при
обороні скидали на осаджуючих. Стріляли з лучків і лили гарячий окріп. Але, крім
града-кремля, існувало ще й велике сіверське поселення в посаді зі своєю
системою укріплень, що йшла по лінії природніх озер і штучних ровів. Культурний
шар землі в посаді сягає двох метрів. Величезне сіверське поселення існувало тут
сотні років.