Із 1880 р. село стає волосним містечком з підпорядкуванням 12 сіл. У словнику
Брокгауза і Ефрона читаємо: "Семиполки — містечко Остерського повіту на
Києво-Петербурзькому шосе, поселення дотатарських часів. Є залишки високого
круглого валу і глибокого рову, а також водойми, викопаної татарами, які
приступом брали цей град. Жителів — 2733. Ярмарок — 6. Земська школа, сільська
бібліотека."
В одному переказі-притчі розповідається про жорстокість шляхтича і його смерть:
"їхав якось польський пан з Літок, у вовчий час, у місяць лютий. їхав кіньми, в
кожухах з жінкою і малою дитиною. І напали на них вовки серед лісу. Втікали, але
вовки, от-от доженуть. 1 тоді викинув пан вовкам дитину. Та вовки дитину, жінку
і коней не зачепили, а ще з більшою люттю накинулись на пана і розірвали його".
Така легенда про смерть шляхтича і вовче лицарство. Вона може бути схожа на
правду, адже середньовіччя було жорстоким, дитяче життя тоді зовсім не
цінувалося. Дитина, очевидно, була від жінки-русинки, і шляхтич міг не жаліти
чужої крові. А вовче благородство теж відоме, бо вовки тільки в крайньому разі
кидаються на людей.