До нас, на Броварщину

 
І сьогодні окрасою села та предметом гордості Світильного є древнє городище, яке прекрасно збереглося в центрі села. Кількаметрові земляні вали, сліди древнього рову, що заповнювався водою. Посеред городища стояла церква. Напевно, церква в середині городища була ще одним внутрішнім укріпленням. Таку ж роль відігравала й Десятинна церква в Києві. Городище мало одні красиві дубові ворота і криницю. За своїми розмірами воно належить до найбільших давніх княжих городищ України — складна інженерна споруда. Глину для міцності його валів возили з урочища Постовитового. Поверх оборонного частоколу складали товсті колоди, які при обороні скидали на осаджуючих. Стріляли з лучків і лили гарячий окріп. Але, крім града-кремля, існувало ще й велике сіверське поселення в посаді зі своєю системою укріплень, що йшла по лінії природніх озер і штучних ровів. Культурний шар землі в посаді сягає двох метрів. Величезне сіверське поселення існувало тут сотні років.



Та в останні роки село розбудувалося. Місцеве господарство працювало стабільно. Цей прогрес пов'язують з іменем місцевого жителя і багатолітнього керівника місцевого господарства Петра Волохи. Кажуть, що і місцеву церкву, збудовану ще в 1884 р. поміщиком Чорнечею, яка і сьогодні прикрашає центр села, збережено завдяки цій людині. Багато керівників бачив наш район, броварські села, але в пам'яті людей збереглися справи небагатьох із них. Час чекає на нових подвижників.