До нас, на Броварщину

 
Не раз скакав конем із Києва до Чернігова по цій дорозі князь Володимир Мономах за один день, тут міняв він стомлених коней. Це давній прообраз пізнішої поштової дороги, її давноруський варіант. Село знаходилося на відстані денного переходу війська або купецького каравану від Києва. Місцевий фольклор зберіг назву Когіецького (купецького) колодязя і озера Обузного (Обозного), де ночували обози і де сукали на нічний випас коней у долині Сукач. Ця дорога мала місцеву назву Дукова (королівська) дорога.



До революції поряд зі Скибином побудований клінкерний завод і з Броварів прокладено вузькоколійку. Після революції тут, як і скрізь, організовано колгосп — "Більшовик". Перед війною була навіть 4-класна школа, куди ходили вчитися діти з сусідньої Ка л и п і в ки.1