Свою назву Перемога хутір успадкував, напевне, від перемоги над зазимськими
куркулями в 1920 р. Щезли з карти недавні перемоги війни, а давня перемога над
українським селом збереглася V 1920 p., коли Зазим'я було спалене, частина його
жителів переселилися на нове місце, на землі за лісом. Першими переселенцями
були Радченко, Барбон, Яковенко. Зазим'я завжди мало недостатньо орної землі, і
ймовірно, що ці далекі від села піщані землі віками належали його жителям, чи не
з часів Солов'я. І це вікове межування збереглося аж до нашого часу. Влітку 1630
р. Петро Могила, взявши в облогу Зазим'я, зібрав хліб на зазимовських полях,
порубав у лісі бортні дерева. Десь тут був у ті ж часи і зазимовський скиток
монахів.
Нечуровку заселили потомки давньоруських монахів. Василенківку, що на Оболоні
коло Татарського озера, заселили переселенці з-за Дніпра. Очевидно, це сталося
ще в 14 ст. за князя Половця-Рожиновського, бо в його родових землях біля
Фастова спостерігається ареал поширення прізвища Василенко. Це підтверджують і
сімейні перекази. Деркачівка — козацьке поселення серед ліз і боліт, де жили
птахи-деркачі.