До нас, на Броварщину

 
Перед війною в Сотницькому хуторі було більше ЗО дворів. У 1943 р. село опинилося в центрі бойових дій і було спалене. Залишилось лише 3 хати. Юхима Бабича розстріляли німцями. На відбудову села пішли залишки навколишніх дубових лісів. В останні роки Сотницький-Переможець стає новим селом. Сюди проведено асфальтову дорогу, газ. На його околиці виростає нове дачне селище, яке за кількістю будинків уже перегнало старе село. Сьогоднішнє Сотницьке вже не славиться високими врожаями, постаріли колишні трударі.



Село виникло в урочищі понад берегом річечки Стариці, на горбку серед боліт Плави, Семенового, Пузирьового, Романового. У цьому місці в давнину стояв хутір сотника. Йому належали й навколишні землі над річкою. Тут була левада сотника, пізніше вигін, росли дуби, гай. Це був борис.иільський сотник, а не гоголівський, бо хоч Гоголів і розташований недалеко за болотистою долиною річки Рудки-Красилівки-Сгариці, але заселення требухівських земель, згідно з письмовими джерелами, велося власниками Борисполя. А сам Требухів належав до Бориспільської сотні. У документах бориспільського магістрату в лютому 1662 р. записано: "Бориспільський полковник Григорій Гаркуша забрав хутір у Требухові, що залишився після смерті Кирика, його жінки і синів, замовив упокой у отця Симеона, священика требуховського, на чотири душі умертвенних, забрав кириковський кгрунт".2