До нас, на Броварщину

 
Мабуть, 1508 р. — час поселення в урочищі Іваничі. Зараз такого топоніма на території села вже немає, зате збереглися схожі з ним місцеві прізвища Іваненко, Іваницький. Після розорення Києва татарами Менглі-Гірея в 1482 р. литовці звезли до Києва на відбудову замку до 20 тисяч людей. Очевидно, це й був час ключника Треби. Серед втікачів і Іван, засновник Іваничів, і Сергій Глуховс.ький, і ключник Треба. Втікачі могли бути родом із-за Дніпра, з білоруських земель. Форма назви села Іваничі схожа на задніпровську традицію (Літковичі). Ще й донині село Требухів виділяється специфічним своїм діалектом: "кунь", "вул", "пул"… — це ознаки поліського північноукраїн­ського діалекту.



У вересні 1941 р. в хаті лісника залишили пораненого командира зведеного загону моряків Дніпровської військової флотилії, того загону, який згадують і в Світильному, і в Гоголеві, і в Русанові. Відомо, що командиром загону був майор Добржинський, за свідченням місцевих жителів, родом із Кавказу. Ллє точно його ім'я не встановлено. Безіменні останки з матроських могил з околиць Травня переноховано в 1975 р. в братській могилі села Русанова.