У переказі, записаному від Євдокії Дідусь, розповідається: "Був землетрус і
наплив піску і мулу, який знищив город Чан. Після землетрусу жив в Києві король,
і держав в тюрмі 6 чоловік. А ключником був Треба, який і випустив їх. Забрались
вони в глухе місце, що лісом поросло, і там оселились. Коли король помер, то
забрали вони з Києва і свої сім'ї. До них стали прибувать люди і поставили
маленьку церкву. Прізвища гіершопоселенців були: Хромець, Шуляк, Кривенко,
Корнійко, Мельниченко, Дідусь і Треба. Найстарішим серед них був Дідусь".
Найстаріше історичне село трубізького регіону і всього "князівства Бровар" —
Світильне. Це сторожова кріпос.ть на рубежі, сіверська столиця на березі Трубежа.
Місцева приказка говорить: "Світильново, Заворичі, Бервиці, Мокрець — і світу
кінець". Так виражалась єдність броварської етнічної території. Уже там, за
Трубежем, починались густі і величезні болотисті басансько-остерські нетрі.