У післявоєнні роки Требухів прославився своїми садами. Фрукти вагонами
відправляли в Росію. У 1963 р. в селі було 400 гектарів садів, великий
плодорозсадник, вирощували 100 сортів плодових дерев. Тривалий час цим садовим
господарством завідував високий професіонал і водночас ентузіаст садівництва
В.Н.- Рогач. З 1959 р. требухівс.ький колгосп "Жовтень" стає дослідно-показовим
господарством району. Його відвідують численні іноземні делегації.
Село виникло в урочищі понад берегом річечки Стариці, на горбку серед боліт
Плави, Семенового, Пузирьового, Романового. У цьому місці в давнину стояв хутір
сотника. Йому належали й навколишні землі над річкою. Тут була левада сотника,
пізніше вигін, росли дуби, гай. Це був борис.иільський сотник, а не
гоголівський, бо хоч Гоголів і розташований недалеко за болотистою долиною річки
Рудки-Красилівки-Сгариці, але заселення требухівських земель, згідно з
письмовими джерелами, велося власниками Борисполя. А сам Требухів належав до
Бориспільської сотні. У документах бориспільського магістрату в лютому 1662 р.
записано: "Бориспільський полковник Григорій Гаркуша забрав хутір у Требухові,
що залишився після смерті Кирика, його жінки і синів, замовив упокой у отця
Симеона, священика требуховського, на чотири душі умертвенних, забрав
кириковський кгрунт".2